Ігор Двилюк, доцент кафедри ветеринарно-санітарної експертизи, гігієни та загальної ветеринарної профілактики, заступник декана факультету ветеринарної медицини нашого університету зараз перебуває у Канаді в Саскачеванському Університеті, де бере участь у дослідницькій програмі щодо вивчення впливу неонікотиноїдів на організм медоносних бджіл. Та перед поїздкою нам вдалося поспілкуватись і записати це інтерв’ю.

Ігоре Володимировичу, я знаю, що зараз Ви, як кажуть, «сидите на валізах» і дуже вдячна, що знайшли час, щоб поспілкуватись і розповісти про свою майбутню поїздку. Отож розкажіть, з чого все починалося і як сталося, коли Ви перекваліфікувалися, адже кандидатську дисертацію присвятили зовсім іншій тематиці, а тепер їдете до Канади проводити дослідження на бджолах?

— Так, насправді, я захищав кандидатську дисертацію по застосуванню акустичних репелентів в комплексній програмі дератизаційних робіт. Науковий інтерес до вивчення проблематики сучасного бджільництва пробудив у мене мій колега, зараз доктор сільсько-господарських наук Юрій Ковальський, який професійно займається бджільництвом, якщо можна так сказати, то «скільки себе пам’ятає».

Власне, до певного часу я був бджолярем-любитилем. Перед тим, як приступити до наукових досліджень, я вдосконалював свої навики і вміння на пасіці промислового масштабу (400-600 сімей), зокрема, в Юрія Ковальського, який передав мені усі тонкощі бджільництва, за що я йому щиро вдячний. Після цього я збільшив свою власну пасіку, яка в період активного льоту мала 100 бджолосімей.

Проводячи власні дослідження, я зіткнувся з багатьма проблемами, в тому числі, з такою, як колапс бджолиних колоній. Проблема цього феномену становить велику загрозу для сучасного бджільництва і полягає у складності виявлення причин. Це вимагає наукового обґрунтування.

Ви зробили відкриття у своїх дослідженнях, через що Вами зацікавилися дослідницька група Саскачеванського Університету?

— Я ще не зробив ніякого відкриття, але сподіваюсь, що зроблю свій внесок, що дозволить отримати деякі відповіді на проблемні ситуації у бджільництві. Моя участь у цьому проекті стала можливою завдяки грантовій програмі Саскачеванського університету. Звичайно я пройшов усі етапи відбору: подав своє резюме, мотиваційний лист, автобіографічний нарис (так зване СУ), наукове досьє. Окрім цього, тривала багаточисельна преписка і на завершення - двох годинне інтерв’ю через Skype. Завершальним етапом був відбір кандидатів на засіданні наукового відділу Саскачеванського університету. Весь цей процес тривав приблизно півроку. І я єдиний отримав «добро» серед багатьох кандидатів.

Таким чином, я маю прекрасну нагоду вдосконалити і розширити свої наукові навики та вміння і попрацювати серед прекрасної команди науковців Західного коледжу ветеринарної медицини Саскачеванського університету під керівництвом професора Еліміра Сімка.

Тематика, над якою я працюю в Україні («Застосування пробіотичної групи мікро-організмів як превентивний захід у збереженні здоров’я бджіл»), вимагає різних методів досліджень із різних галузей наук. Тому дослідження здійснювалися в різних лабораторіях. Окрім розуміння біології бджіл та навиків ведення бджільництва, отримані мною результати наукових досліджень дозволили взяти участь у цьому гранті. Особливо вдячний моїм консультантам: з питань гістологічного, гістохімічного та ультрамікроскопічного досліджень - завідувачу лабораторії електронної мікроскопії ЛНУВМ та БТ ім.С.З.Гжицького Олександру Зайцеву, мікробіологічних - д.вет.н, професору кафедри харчової біотехнології і хімії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Миколі Кухтину, біохімічних - к.с.-г.н., доценту кафедри біологічної та загальної хімії ЛНУВМ та БТ імені С.З.Гжицького - Олегу Федцю. Цей список можна було б значно розширити, оскільки кожна деталь у наукових дослідженнях є надзвичайно важливою.

Поділіться, які вимоги треба було виконати, щоб перемогти у цьому гранті?

— В основу відбору швидше за все було покладені професійні та особистісні якості кандидатів. Звичайно, потрібний був базовий рівень - диплом лікаря ветеринарної медицини, диплом кандидата ветеринарних наук, які, до речі, добре сприйняли канадські вчені. Обов’язкова умова - володіння англійською мовою. Я не знаю її досконало, навіть не «добре», про це я наголосив в анкеті, зазначивши, що це моя «слабка ланка», але рівень володіння мовою під час інтерв’ю, яке я проходив, задовільнив професора. Мені дуже сподобалася процедура і структура самого інтерв’ю. Попри ряд професійних запитань стосовно вмінь і навиків, стажувань, публікацій і т.п. були запитання і загального характеру, які підкреслили людиноцентричний підхід до кожної особистості.

Після інтерв’ю я отримав додаткове завдання для написання шляхів розв’язку окремої наукової гіпотези (було виділено 3 дні). Для мене - це перший науковий проект такого рівня, де я братиму участь.

Окрім цього, моя кандидатура вимагала рекомендаційних листів як з українського, так і з польського боку.

З переписки і спілкування Ви довідались про роботу, яку Вам доведеться виконувати і, що роблять в цьому напрямі канадські вчені?

— Програма досліджень розрахована щонайменше на два роки. Усе буде залежати від результатів досліджень. У 2017 році я братиму участь у цих дослідженнях з травня по середину жовтня. В першу чергу, я маю стати повноцінним членом дослідницької команди і почерпнути світовий досвід досліджень у бджільництві, щоб згодом можна було зреалізувати цей досвід. Я знаю, що матиму можливість працювати виключно в науковій сфері, результати моїх досліджень будуть належати Саскачеванському університетові, про що я підписав відповідний меморандум і без їхнього відома я не маю права розпоряджатись отриманими результатами. Натомість, я зможу публікувати свої праці у їхніх журналах, побачити як працюють вчені і як проводять дослідження. Мені доведеться писати звіт про виконану роботу. Я також знаю, що планується працювати зі 150 бджолиними сім’ями.

Ви вже думали, що робитимете після закінчення цього проекту?

— Якщо мова про наукову роботу, то план єдиний - завершити свою наукову працю. Решта планів будуть визначатися життєвими обставинами. Міжнародна наукова співпраця є реальним інструментом, яка сприятиме науковим дослідженням і допоможе підвищити ефективність наукових розробок та сприяє зростанню рівня науковців України. Слід зазначати, що в останні роки спостерігається тенденція до підвищення рівня міжнародної академічної мобільності. Зокрема, реалізація цих прав стала більш комфортною завдяки Постанові Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року № 579 “Про затвердження Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність”. Вона дає можливість українським вченим стажуватись, обмінюватись досвідом, проводити дослідження за кордоном.

Я вже стажувався в Польщі у Варміно- Мазурському університеті в м.Ольштині, у Вроцлавському природничому університеті, а зараз отримав грант для участі в наукових дослідженнях в Канаді в Саскачеванському університеті. Для мене - це шанс отримати новий досвід і знання, тим більше, що наш університет, спонукаючи молодих вчених до росту й розвитку, також створив усі умови для участі наших студентів і науково-педагогічних працівників у наукових програмах та стажуванні як в Україні, так і за кордоном.

 

Розмову вела Марія Голик.

load page 0.151118 second, load CPU 1.46