Кафедра безпеки виробництва та механізації технологічних процесів у тваринництві

Чайковський Борис Петрович
Завідувач кафедри Кандидат технічних наук, доцент, доктор філософії .

«Празнує днесь Церква визначне
торжество трьох Учителів, вони бо укріпили
Церкву своїми божественними догматами».
(Сідален утрені празника).

 В часі церковного року крім празників у честь Христа Господа і Його Пречистої Матері святкуємо також пам’ять різних Святих і мучеників. Свята церква від перших віків християнства високо цінила і цінить заслуги святих, їх почитає, їх ставить нам за взірець ревної любові Бога та визнавання святої віри. Їхні імена виповняють велику частину церковного календаря і в тому числі празник трьох Святителів, яке святкуємо12 лютогоза Юліанським календарем(30 січня - за Григоріанським). Цей празник святкуємо в честь трьох великих і дуже визначних ієрархів, учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: св. Василія Великого, св. Григорія Богослова і св. Івана Золотоустого. В нашому народі цей празник знаний, як свято «Трьох Святителів». Три отці - ієрархи-святителі це провідні вчителі віри, святості й науки Христової Церкви. Вони передали нам чисту віру Нікейського Собору, закликали нас вірних любити і прославляти Святу Трійцю, Христове Божество та Пресвяту Євхаристію. За їхні заслуги наша свята Церква називає їх у своїх Богослужіннях рівноапостольними, органами Святого Духа, колонами Церкви та вчителями вселенної. Всі три вони жили в четвертому столітті — золотому віці християнської віри. Св. Василій і св. Григорій це сини славної Каппадокії, в Малій Азії, друзі і майже однолітки. Св. Іван Золотоустий — з Антіохії і був молодший від них на 20 років. Всіх їх єднала апостольська ревність за святу віру і спасіння душ.

Св. Василій Великій (329-379)

Народився святий Василій 329 року в Кесарії, адміністративному центрі Каппадокії, і походив з відомого роду, що славився, як знатністю і багатством, так і даруваннями і ревністю у практикуванні християнської віри. Його дідусь із бабусею постраждали під час Діоклетіанових гонінь.Його рідний дядько був єпископом, як, утім, і двоє братів — Григорій Ніський і Петро Севастійський. Сестрою святителя була преподобна Макрина. Його батько, оратор і законознавець, готував Василія для тієї ж стежки. Він отримав прекрасну освіту в Кесарії і Константинополі, а закінчив її в Афінах, де зустрів Григорія Назіанзіна та з ним заприятелював.

Брітанський історик Ф. Форвар описує особу св. Василія так: «Його риси і постава, його струнка постать,бліде обличчя, бистре око, серйозне поведення  — свідчили про його шляхетське походження. Природна визначність його характеру робила несмілими його ворогів,та захоплювала його приятелів. Це був уроджений володар, що християнською покорою ледве здушував почуття власної вищости»

Слуга Божий митрополит Андрій Шептицький у вступі до «Аскетичних Творів Св. О. нашого Василія Великого» каже про нього: «Василій це чоловік всебічно образований у всіх напрямках тодішньогознання, знаменитий бесідник, незрівняний знавець св.Письма, знаменитий догматист та полеміст у боротьбі проти аріян».

Св. Василій від дитинства аскет і великий богослов. Будучи архієпископом Кесарії у Каппадокії, він проявив себе як геройський оборонець святої віри, добрий організатор, знаменитий оратор-проповідник, визначний письменник, реформатор Богослужіння і Святої Літургії, ревний опікун сиріт та убогих, законодавець монашого життя в монастирях. За його заслуги свята Церква дала йому титул Великого. Його пам'ять святкує наша Церква в день його смерті 14, (1) січня.

Св. Григорій Богослов (326-390)

Його батько, також на ім'я Григорій, був єпископом у Назіянзі в Каппадокії. Ще до його народження, його побожна мати Нонна дала обітницю віддати дитину на служіння Богу. Тому, коли вручаючи синові Святе Письмо, вона сказала: «Як обіцяла, приношу тебе Богу, тож сповни моє бажання. Ти родився у наслідок моїх молитов. І про це тепер молюся, щоб ти був досконалий. Вручаю тобі, мій сину, цей дорогоцінний скарб, орудуй ним через ціле твоє життя, а в майбутньому одержиш ще більші блага».

Як св. Василій так і св. Григорій здобув вищу освіту. По дорозі до Афін, його корабель в морі потрапив увелику бурю. Він тоді ще не був охрещений, і у страху перед тим щоб не померти нехрещеним, він склав обітницю, якщо він врятується, то присвятить себе служінню Богу. В Афінах він зустрів св. Василія і вони стали кращими друзями на ціле життя. Про їхнє життя в Афінах він коротко каже: «Ми знали тільки дві дороги: одну до храму на молитву, а другу до школи на науку».

Його батько, що був єпископом, висвятив його на священика, а пізніше св. Василій призначив його єпископом Сазіми. Св. Григорій через кілька років став архієпископом Царгороду. Він відзначився, як глибокий проповідник, його проповіді це мистецькі перлини й архітвори риторики. Св. Григорій це великийпроповідник,пошановувач прославиСвятої Трійці. За свої богословські науки дістав назву Богослова. Візантійці називали його християнським Демостеном.У житті Григорій часом дотримувався обітниці мовчання, про що писав з неабияким красномовством: «Зрозумій, що кажу, мовить Піндар, і який знайдеш, що моє безголосся краше від твого красномовства, то покинь осипати докорами мою мовчазність. Або скажу тобі приказку наскільки справедливу, настільки й коротку: тоді заспівають лебеді, коли замовкнуть ґави».

Святитель Григорій вів строго подвижницький спосіб життя: ходив босоніж, мав тільки єдиний одяг, спав на землі або на ложі з деревних гілок; їжею для нього служили хліб і овочі, питтям — вода, в яку він іноді домішують трохи оцту.

Св. Григорій — від народження тихий, ніжний, співчутливий. Завжди мріяв про життя в молитвах на самоті.. Він залишив після себе духовну спадщину – це проповіді, поезії і листи. Пам'ять його смерті святкуємо 7 лютого (25 січня).

Св. Іван Золотоустий (347-407)

Іван Золотоустий, народився 347 року в Антіохії (тодішній столиці Сирії) на Сінгонській вулиці, де, за переказами, певний час жив апостол Павло. У той час близько половини з 200 тисяч антіохійців вважали себе християнами. Батьки Івана Золотоустого також сповідували християнство; його батько був значним воєначальником, але помер, коли він був ще дитиною, тому виховувала майбутнього святого мати — Анфуса. Вона всю себе присвятила синові, а головне, вона розуміла важливість навчання. Оскільки у той час, за розпорядженням імператора Юліана, у християнських школах заборонялося викладання вищих наук, вона змушена була віддати Івана на навчання до язичницьких вчителів, перед тим виховавши в синові любов до своєї віри та посіявши у його душі знання Священного Писання.

Двадцятирічний святитель, закінчивши курс навчання, не одразу пішов шляхом служіння Богові — він зайнявся адвокатською практикою. На той час ця професія, для людини, що володіла словом і мала амбіції, давала змогу легко досягнути успіху. Серед отців Церкви, які пройшли такий же шлях були: Василь Великий і Амвросій Медіоланський.

ПіслякількохроківадвокатськоїпрактикиІвантвердовирішивзмінитисвітськийодягначорневбранняхристиянина. Сталося це під впливом його товариша дитинства — Василя, який був ченцем. Пізніше, у своїй відомій книзі «Про священство» він так згадував свого приятеля, що зумів вплинути на його вибір: «Багато було у мене друзів, щирих і вірних, які знали та непорушно дотримувалися законів дружби, але з багатьох один перевищував всіх інших любов'ю до мене. Він завжди був спільним супутником моїм: ми вчилися одними наукам і мали одних і тих учителів; з однаковим бажанням і ревністю займалися красномовством і однакові мали бажання, що витікали з однакових занять».

Під впливом праведного життя свого друга Золотоуст відкрив і для себе церковний світ. Прийнявши хрещення у двадцять два роки (близько 370 року), Іван назавжди зв'язав себе з Церквою та служінням Богові та людям. Єпископ Мелетій рукопоклав Івана у дияконський сан, а коли йому виповнилося 39 років він був висвячений у пресвітери. 

Тоді ж Іван став відомий пастві, як церковний оратор, бо до того звертався до неї з роздумами на релігійні теми тільки письмово. На свою шалену популярність як проповідника він реагував стримано, кажучи: «Не потрібні мені ні оплески, ні хвилювання, ні вигуки. Одного бажаю: аби, слухаючи безмовно, виконували мовлене. Це для мене оплески, це для мене похвала».

Проповідь була важливою частиною його життя і душі. «Не можу провести й одного дня, — каже він своїм вірникам, — не нагодувавши вас зі скарбів Святого Письма». Ще він говорить: «Проповідування робить мене здоровим. Як тільки починаю проповідувати, то зникає всяка втома». Своїми проповідями він надихав і захоплював великі маси людей. У своїх проповідях і розважаннях дає гарне пояснення великої частини Святого Письма Старого й Нового Заповіту. За свої палкі і надихаючі проповіді він отримав назву Золотоустий. Св. Іван Золотоустий, як священик і як єпископ, цілком відданий Христовій Церкві. Він великий приятель і опікун убогих, вдів і сиріт. Завдяки своїм світлим талантам 26 лютого 398 року Іван був висвячений патріархом Александрійським Феофілом у храмі Святої Софії Царгородської у сан архієпископа Константинопольського. 

Серед святих отців древньої Церкви були й інші чудові проповідники та освічені духовні письменники, але для віруючих важливим було те, що «св. Іван Золотоустий своїм життям і смертю залишив приклад, як треба жити з Богом, як можна досягнути святості, щоб вічно жити на небі й на землі. У численних творіннях святителя і в його житті знаходяться відповіді на запитання „чому“, яке ми часто ставимо собі і яке ставлять нам. Чому так, а чому не інакше?», — говорив Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет.

Св. Іван Золотоустий це побожний і повний жертви пастир, незрівняний проповідник, учитель віри й моралі. До нас дійшло понад 800 його проповідей, зокрема книга про священство та багато листів. На наших рідних землях ще в княжі часи його проповіді знали всі. Збірник князя Святослава з 1033 року містить у собі вибір з творів Івана Золотоустого, Василія Великого, Григорія Богослова, Афанасія Великого, Григорія Міського й інших. Його пам'ять відзначаємо два рази в році: день його смерті26 листопада (13 листопада) і перенесення його мощів 9 лютого (27 січня).

У богослужіннях усі вони називаються рівноапостольними, cтовпами Церкви та вчителями вселенної. Як пише у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, празник трьох Святителів належить до найновіших празників Грецької Церкви. Поштовхом до встановлення цього празника була велика суперечка у другій половині XI ст. про те, хто з них трьох є більш цінний для Церкви. Одні вище ставили святого Василія Великого, інші — святого Григорія Богослова, а ще інші — святого Йоана Золотоустого. Прихильники святого Василія звались василіяни, святого Григорія — григоріяни, а святого ЙоанаЗолотоустого — йоаніти.

 Цю дискусію розв'язали самі Святителі. Вони спочатку кожен зокрема, а потім й усі три разом з’явилися Івану, єпископу міста Евхаїти, і сказали: «Ми, як бачиш однев Бога й нічого нема в нас противного чи спірного, а кожний з нас у своєму часі окремо надхнений Божим Духом навчав, що було потрібне для спасіння людей. Тож нема між нами ні першого, ні другого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два інші. Встань, отже, і накажи тим, що задля нас сваряться, щоб не ділилися, бо як за життя, так і після смерти нашим намаганням є всі сторони світу приводити до миру і єдності. Установи, отже, святкування нашої пам'яті в одномудні так, як ми одне в Бога, а ми будемо помагати прийти до спасіння тим, що святкуватимуть нашу пам'ять».

Єпископ Іван зробив, як йому поручили Святителі. А тому, що свята Церква вже святкувала в місяці січні пам'ять кожного з них окремо, то він у 1076 року назначив їхній спільний празник на 12 лютого(30 січня). 

Богослужіння празника оспівує і прославляє трьох Святителів за їхню гарячу любов до Бога і ближнього, непохитну віру, значення для Церкви, світлі чесноти, Божу мудрість та заступництво.«Василій — божественний ум, співаємо на стиховні малої вечірні, Григорій — божественний голос, Іван — прегарний світильник. Хай будуть прославлені три визначні угодники і служителі Трійці». У стихирі на стиховні вечірні співаємо: «Духа органи, грому божественного труби, блискавки проповідництва, світильники всесвітлі, золоті і світоносні в Бозі, преблаженний Василію, Григорію всемудрий, всезолотий і всечесний Іване».

Наводячи як приклад їхню гарячу любов, велич, заслуги та значення для Бога, Церква закликає вірних до належної прослави Трьох Святителів: «Любителі празника, — співаємо на литії, — зійшовшись, славімо пісенними похвалами Христових Святителів, Отців славу, колони віри і вірних учителів і хоронителів, кажучи: Радуйся, церковне світло, Василіє премудрий, і стовпе непорушний. Радуйся, уме небесний, архиєрею преславний, Григоріє Богослове. Радуйся, Золотослове, всезолотий Іване, покаяння ясний проповіднику. Тож, Отці пребагаті, не переставайте завжди молитися до Христа за тих, що вірою і любов’ю празнують ваше священне і божественне торжество».

Святкуючи  сьогодні празник трьох Святителів Христових звертаючись до них, просимо, щоб вони своїми молитвами перед Божим престолом виблагалимиру для України і всього світу і Божого милосердя для душ наших, надихалинас на гарячу любов до Бога і ближнього, непохитну віру Христову, дарували нашим сім'ям і родинам мир, любов і вірність всього доброго, не допускали нікого із них до розлуки, до невиліковних хвороб і передчасної та несподіваної смерті. Бо «молитва праведних має велику силу». Амінь.

А також в честь празника хочу привітати всіх співробітників, студентів і своїх друзів, які носять ім’я Василія, Григорія, Івана з Днем Ангела хоронителя.

Іван Ярошович

load page 0.086762 second, load CPU 0.05