Доктор ветеринарної медицини, доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри біохімії Львівського зооветеринарного інституту в роках 1939-1976, член-кореспондент НАН України, академік УАСГН, заслужений діяч науки України, почесний член Об'єднання українських ветеринарних лікарів США і Канади, основоположник ветеринарної клінічної біохімії.
Степан Ґжицький народився 14 січня 1900 року в селі Острівець Теребовлянського району Тернопільської області в родині сільського вчителя. Після початкової школи навчався в цісарсько-королівській гімназії Франца-Йосифа І в Тернополі (1911-1920). У 1920-1923 роках навчався на правничому факультеті Українського таємного університету у Львові, а в 1923-1929 роках - студент Академії ветеринарної медицини у Львові. Будучи студентом, працював заступником асистента (1927-1928), молодшим асистентом (1928-1929) кафедри лікарської хімії, а в 1930-1939 роках - старший асистент, доцент кафедри загальної патології і лікарської хімії. Стажувався у Берлінському інституті біохімії імені Кайзера Вільгельма (1933) та Віденському ветеринарному інституті (1937-1938), де досліджував біохімічні процеси в крові при різних захворюваннях. У 1939-1976 роках - завідувач кафедри біохімії Львівського зооветеринарного інституту. В 1951-1960 роках одночасно завідував лабораторією біохімії тварин Інституту агробіології АН УРСР. У 1960 році організував і був першим директором Українського НДІ фізіології і біохімії с.-г. тварин, завідував лабораторією обміну речовин у цьому інституті (1960-1976). Фундатор Львівської школи біохіміків, підготував 16 докторів та 54 кандидати наук. Учні: академіки НААНУ Пал-фій Ф.Ю., Лагодюк П.З., член-кореспондент НААНУ Макар І.А., член-кор. АПНУ Явоненко О.Ф., професори Кусень С.Й., Герма-нік Я.Л., Головач В.М. і ін.

Проф. Степан Ґжицький розпочав наукову роботу ,будучи студентом під керівництвом проф. Вацлава Морачевського з вивчення біохімічних процесів в організмі тварин і людини також впливу на обмін речовин різних дієт. У 1931 році  захистив дисертацію на тему „Про вплив однокомпонентної і   і змішаної дієти та додатку солей на деякі компоненти крові і сечі"й отримав науковий ступінь доктора ветеринарної медицини. У 1940 році рішенням ВАК СРСР без захисту дисертації йо було присвоєно науковий ступінь доктора біологічних наук та вчене звання професора кафедри біохімії. Обраний (1942) дійсним членом НТШ у Львові. Член-кореспондент АН УРср (1951), академік УАСГН (тепер НААНУ) (1959), заслужений діяч наук УРСР (1960), почесний член Об'єднання українських ветеринарних лікарів США і Канади. Наукова діяльність мала два напрямки: дослідження біохімічних процесів у тварин при різних захворюваннях, тобто питання клінічної ветеринарної біохімії (при деяких хворобах було запропоновано інсуліно-терапію) та вивчення особливостей обміну речовин в організ¬мі жуйних тварин у зв'язку з їх годівлею і вирощуванням для розробки теоретичних основ підвищення продуктивності та якості продукції. Важливим результатом цього напрямку було з'ясування ролі рубця у загальному метаболізмі та вивчення симбіозу жуйних тварин з мікроорганізмами, що заселяють пе¬редшлунки. Визнанням наукового доробку є: заснування премій його імені Західним науковим центром НАНУ для молодих вчених та НААНУ; встановлення меморіальних таблиць в університеті та Інституті біології тварин; присвоєння його імені університету; розміщення портрета у галереї вчених; присвоєння імені навчальній аудиторії; заснування стипендії для студентів; створення про нього фільмів; відкриття меморіального музею; проведення іменних наукових читань, урочистих академій та конференцій; випуск ювілейної медалі; нагородження різними урядовими нагородами; обрання депутатом, головою Львівського біохімічного товариства, головою оргкомітету II Українського біохімічного з'їзду, членом редакційної колегії провідних біохімічних журналів.



load page 0.167524 second, load CPU 1.13