У 1881 році, на час відкриття Львівської ветеринарної школи, на другому поверсі головного корпусу перші слухачі бачили два музеї: музей ветеринарної школи, який займав більшу кімнату, і музей школи кування коней, що містився у маленькій кімнатці.  

Це, власне, не були ще музеї у нинішньому розумінні, їх можна було б радше назвати зібранням скелетів, чучел птахів та муляжів тварин, знарядь та інструментів, що використовувалися для навчальних цілей.


З часом музеї поповнювалися новими експонатами, які потім ставали основою кафедральних колекцій і в основному збереглися до наших днів. У теперішньому музеї історії університету зберігається єдиний експонат, котрий призначався для майбутнього музею, – це альбом випускників школи від 1881 до 1913 року.

Власне Музей історії університету  був створений у 1967 році. Основним завданням Народного музею історії університету є показ історії становлення нашого навчального закладу та його основних спеціальностей , а також національно-патріотичне  виховання студентів на історії закладу, життєдіяльності  його видатних діячів науки і культури, в тому числі на здобутках відомих вчених університету. 

Музей розміщений у двох кімнатах на другому поверсі навчального корпусу по вул. Пекарській, 50. Загальна площа музею становить – 90 квадратних метрів.

Першим і незмінним завідувачем музею і постійним екскурсоводом на громадських засадах від його заснування і до  червня 2010 року працював академік АН ВШ України, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри годівлі тварин і технології кормів із 1976 по 2010рік, почесний професор університету ,  Панас Зиновійович Столярчук. 

Його стараннями було зібрано і створено основна частина експонатів. За 48 років   музей відвідало понад 35 тис . осіб. У 1996 році Музеєві історії університету було надано почесне звання Народного. 

      В експонатах музею подано етапи розвитку ветеринарної освіти у Львові з 1457 р. (цех ковалів-коновалів і відповідна школа), 1784 р. (кафедра) та відкрита у 1881 році самостійна Ветеринарна школа із школою кування коней, а від 1897 року – Ветеринарна академія. Подано схему –генеалогічне дерево розвитку ветеринарної освіти  в Європі від француза Клода  Буржели , який в 1761році в м. Ліоні заснував першу навчальну  установу , яка давала вищу  ветеринарну освіту.

Цех львівських ковалів-коновалів  у 1457 році відкрив школу коновальства і кування коней, яка давала профілактичні, хірургічні та терапевтичні знання. У цій фаховій школі навчання проводилось латинською мовою – мовою науки і тривало 6 років. На той час майбутні коновали у школі вивчали такі науки: анатомію коней, рани та їх загоювання, хвороби та їх лікування, догляд та годівлю коней і, звісно, ковальство.

 

       У експонатах музею представлено матеріали прадавньої історії нашої землі із часів Трипілля та історія Кам’яної могили.

У першій залі музею знаходяться також старовинні меблі першого ректора академії проф. Йосифа Шпільмана: його робочий стіл, шафа, крісло,вішалка для одягу, а також підручники та посібники, котрими користувалися студенти академії, терези, мікроскоп, ветеринарний посуд та препарати, робочий стіл та шафа ветеринарного лікаря, набір підків, які виготовляли учні школи кування коней та студенти.

 Окремо демонструються експонати-муляжі поширених у той час сільськогосподарських тварин: робочого коня (напівважковоза), та довгорогої сірої степової породи великої рогатої худоби, виведеної у древні часи із дикого тура, який масово водився у степах України. 

На стендах є портрети засновників ветеринарної школи:  перших директора академії Петра Зайфмана, та ректора Йосифа Шпільмана, професорів Антонія Баранського, Генриха Кадия, демонструються також їхні книги та навчальні посібники,  оригінальні дипломи, надруковані на пергаміні латинською мовою. 

Можна також  знайти інформацію про відомих вчених –завідувачів кафедр того часу: З. Mарковського (каф. внутрішніх хворіб тварин), А. Банта (каф. анатомії тварин), Г. Полушинського(каф. зоології), А.Закревського (каф. патанатомії тварин ) і Т. Ольбрихта (каф. тваринництва). Останній польський  ректор проф. Казимир Щудловський , (каф. хірургії) разом із своїм батьком –ковалем  ще до війни зібрав велику колекцію підків, частина якої стала основою Музею підків на кафедрі хірургії університету. Є в музеї на фото і тогочасний Головний корпус академії, який  був розташований за адресою вул. Кохановський 67-69, та навчальні корпуси, колективні фото членів ректорату, професорів того часу.

 Війна і окупація Львова принесли  значні втрати серед довоєнного складу викладачів ветеринарної академії: був розстіляний професор. Е.Гамерський (каф. інфекційних хвороб тварин), в Львівському гетто помер проф. А.Гізельт (каф. фармакології) в радянських  сибірських концтаборах побував проф. Д. Олександрович (каф. гістології), ректор університету в роки 1935-1937, майбутній солдат армії генерала Андерса, який  залишився в еміграції, де  отримав міжнародне визнання, та  наукову роботу в Англії. Вимушений був емігрувати відомий вчений Станіслав Кравс.

На окремому стенді подано суму плати за навчання в академії і національний склад студентів. У період із 1919 по 1939 роки  кількість студентів-українців не перевищувала 7-8 відсотків. Соціальні та національні обмеження, які застосовувалися владою щодо корінного населення, прискорили об'єднання студентів-українців і ветеринарних лікарів у товариство „Ватра”. Стенди музею відтворюють діяльність „Ватри”, життя її керівників. Із активних діячів „Ватри” вийшли старшини УГА Микола Кос та Микола Дереш. Довголітнім куратором „Ватри” був відомий вчений-біохімік Вацлав Морачевський, член декількох європейських академій і товариств.

Велика дружба Вацлава Морачевського, його сина Юрія та дружини Софії  Морачевської-Окуневської із сім'єю Василя Стефаника засвідчена на кількох фотографіях. На інших світлинах зображено Софію Морачевську-Окуневську з письменницею Ольгою Кобилянською. 

Поруч – грамота від Всеросійського імператорського товариства лікарів про обрання проф. Вацлава Морачевського членом цього товариства, підписана лауреатом Нобелівської премії І.П.Павловим 

Відомими вченими Львівської академії ветеринарної медицини стали учні Вацлава Морачевського – біохімік С.З. Ґжицький та фармаколог В.А. Сковронський. У музеї представлені наукові школи цих та інших вчених нашого університету, показано їх вклад у розвиток свтової ветеринарної науки.

На стендах музею експонуються портрети директорів і ректорів академії. У повоєнний період директорами інституту працювали професори Чеботарьов Р.С., Сьомушкін М.Р., Морошкін Б.Ф., Калінін А.С.; із 1957 року ректорами – професори Василенко Д.Я., Стояновський С.В., Кравців Р.Й., Гунчак В.М., Гладій М.В.  Із січня 2014 року  ректором університету є доктор ветеринарних наук, професор Стибель В.В.  

У музеї зберігаються три книги машинописних текстів з історії академії Олександра Рузанова, рідкісні видання – „Альманах Об'єднання українських ветеринарних лікарів США і Канади” , в яких багато сторінок присвячено академії.

Стіни музею прикрашають портрети Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, митрополита А.Шептицького,  інкрустовані вироби з дерева, картини – подарунки відвідувачів музею. Тут же лежать твори митрополита А.Шептицького в трьох томах, свідчення про наших випускників, які стали священниками –о.декана Володимира Петрицю- випускника і доцента кафедри розведення і генетики тварин. 

В музеї із 1970 року ведеться книга відгуків відвідувачів, де за весь час роботи музею записано понад 600 відгуків від багатох відомих людей з понад 25 країн світу , які висловили свою подяку за почуте і побачене в музеї.

У музеї знаходиться дерев'яний хрест із терновим вінком, виготовлений до Вечора пам'яті, який був вперше  проведений у грудні 1989 року кафедрою іноземних мов (автори сценарію – проф. Падура М.Ф., старший викладач Тимочко М.М.) і приурочений до річниці Голодомору в Україні 1932-1933 років, який забрав 6 млн. безневинних  життів . 

Стенди та експонати музею розповідають про розвиток Львівського ветеринарного інституту від жовтня 1939 року, першим радянським директором якого став Іван Микитович Чинченко, відомий вчений  із Полтавщини. Проф. Іван Чинченко насамперед спрямував свою роботу на збільшення в інституті кількості українських студентів.

 Однак період інтенсивного українського розвою виявився короткочасним. Вже в 1940 році розпочалися перші арешти викладачів-українців і студентів. Директор Інституту Іван Чинченко заступався і покривав студентів, проте сам зазнав переслідувань і був звільнений з роботи, переховувався від арешту, був заарештований і в час війни ледве не розстріляний німцями. Прожив більше 90 років в Канаді, де був священником. 

Під час німецької окупації інститут був понижений до фахових курсів, (Staatliche Tierarztliche Fachkurse Lemberg) хоча їх директор Юрґен Вітте намагався зберегти високий рівень навчального процесу. Частину цінного обладнання німці при відступі в серпні 1944 року вивезли до м. Вроцлава, де в 1945-1946 роках було засновано факультет ветеринарії, який був створений в рамках Технічного університету . Його першим деканом був проф. З. Марковський, колишній ректор Львівської академії ветеринарної медицини в 1920-1923 і 1927-1930 роках.

На старовинних столах музею експонуються підручники, монографії та довідники, видані вченими університету за останні роки, фотографії відомих випускників, які працюють за межами України – в США, Канаді, Німеччині, Угорщині, Польщі, Австралії, Чехії, Франції, Англії, Росії і Білорусі, Молдавії. Тут бачимо також прикраси, що виготовлені з продукції тваринництва – рогу, шкіри, кістки, пір'я, яєць, сиру, а також писанки, вишиванки,тощо 

У музеї знаходяться також живописні полотна відомих художників М. Пйонтровського, М. Водзіцької, С. Яновського.

 В центрі залу – макет пам'ятника Іванові Франку. Фотографії на стендах показують спортивні досягнення студентів інституту  від  післявоєнних років, зокрема прославленої збірної з футболу – неодноразового чемпіона серед вищих навчальних закладів Львова, віце-чемпіона серед викладачів Міністерства сільського господарства, сучасних рекордсменів і чемпіонів світу та Європи.

Окремі стенди музею присвячені проф. С.З.Ґжицькому, ім'я якого носить університет. У фондах зберігаються його дипломи, посвідчення, урядові нагороди, фотографії  та альбоми із часу навчання в гімназії та з різних періодів життя.

Серед експонатів музею зберігаються також альбоми всіх післявоєнних випусків студентів , фотографії випускників різних навчальних курсів, котрі діяли при університеті, грамоти, значки, спортивні нагороди, оригінальні фахові прилади та матеріали. 

Крім навчання і спорту стенди музею відображають і багате культурно-мистецьке життя студентів університету від польських часів і до сьогодення. На фото відображені студенти та викладачі  університету,  як учасники багатьох художних колективів –хору студентів, викладачів, ансамблю бандуристів, народних інструментів, КВК, студентського театру,тощо.

Щороку через зали Народного музею , який вже п’ятий  рік очолює доцент кафедри годівлі тварин і технології кормів Олег Слобода походять всі студенти двох найстаріших факультетів університету та їх куратори, гості університету, слухачі курсів, учні коледжів та  шкіл в рамках профорієнтаційної роботи .

Щочетверга о 14.00  двері Народного музею історії університету гостинно відчинені для студентів відвідувачів.

load page 0.067245 second, load CPU 0.23