Сучасний музей підків на кафедрі хірургії було створено у 1881 році. Такий музей – чи не єдиний у Європі – постав на основі унікальної колекції підків, зібраної у 30 – 40-их роках XX століття визначним ортопедистом, професором Казимиром Щудловським і його батьком, який був добрим ковалем. Тодішній завідувач кафедри ортопедії Казимир Щудловський (ректор академії у 1936 – 1939 роках) використовував колекцію підків як наочність для навчання студентів – майбутніх ветеринарних лікарів і в кінці 40-х років подарував її академії.

У 1945 році з негласної ініціативи першого радянського ректора інституту у повоєнні часи Романа Чеботарьова все це багатство, що десятиліттями служило людям і було зразком високої майстерності давніх ковалів, звалили докупи як непотріб і закинули на полиці, звідки якась частина "непотрібної" колекції зникла назавжди, щедро роздарована на сувеніри новим начальником. Але більшу її частину підібрали доценти Лев Заяц і Володимир Саєвич, які тим самим допомогли зберегти для історії цінні експонати ковальської майстерності.

Щойно в 1975 році завідувач кафедри хірургії, професор Євген Малішевський запропонував організувати музей підків. Завдяки ентузіазму та самовідданій праці викладачів кафедри – доцентів Івана Журомського, Антона Гамоти, Володимира Самсонюка вдалосятаки врятувати і навіть доповнити рідкісну колекцію батька і сина Щудловських. Згодом кафедрі надали невелике приміщення під ортопедичний клас, де й було обладнано теперішній музей.

Експозиція музею підків і його фонди налічують нині понад 400 експонатів, що походять з різних куточків світу. І хоч серед них немає, як на світові категорії, найдавніших підків, але є справжні витвори ковальського мистецтва. Більшість з них є талановитим плодом рук місцевих ковалів, адже при Ветеринарній школі у Львові ще від 1881 року функціонувала школа кування коней. Тому в поповнення основної колекції підків вніс свою частку нелегкої праці коваль школи Петро Голінко.

На стендах музею коло 300 підків. Тут є великі для ваговозів, легкі для верхових коней і навіть підкови для волів. Особливо привабливими є спеціальні підкови, що давали можливість використовувати для роботи тварин з хронічними захворюваннями чи вродженими вадами копит, сухожилків, суглобів.

Тут ми бачимо спеціальні підкови для роботи в гірських умовах, на сипучих і кам’янистих ґрунтах, взимку і влітку. У багатьох відвідувачів особливе зацікавлення викликають безшумні кінські підкови, що використовувалися для роботи в містах у нічний і ранковий час.

Здається, що у кінці двадцятого століття ніхто вже не придумує нових форм "взуття" для тварин. Але з Нової Зеландії надійшли "спеціальні черевики" для корів і коней. Вони виготовлені з міцної пластмаси.

У музеї зберігається своєрідне ковальське надбання минулих століть: це підкови, знайдені під час археологічних розкопок. Правдоподібно, вони належать до XVII століття.

Професія коваля у дорадянські часи була досить престижною. Про це можна судити з такого факту: аби стати помічником коваля, доводилося вчитися три роки, а потім ще півроку, щоб навчитися самому підковувати коней. Свідченням цього є, зокрема, диплом, виданий у травні 1925 року на ім’я Стефана Пахолка, помічника коваля.

На сьогодні завдяки ентузіазму завідувача кафедри хірургії Мисака А.Р.  та викладачів кафедри професора Гамоти А.А., доцентів Леньо Ю.М., Цисінської С.В., Пріцак В.В. проведено упорядкування колекції

Вітчизняні й закордонні відвідувачі залишили багато вдячних записів працівникам кафедри за збереження колекції підків і створення цього унікального музею.

Брошура

load page 0.066918 second, load CPU 0.33