Міколого-ботанічний та зоологічний музеї кафедри екології та біології. Обидва музеї є невід’ємними складовими навчального процесу кафедри біології, яка здійснює підготовку фахівців різних спеціальностей аграрного профілю з фундаментальних екологічних і біологічних дисциплін – загальної екології, екології біологічних систем, заповідної справи, агроекології, ботаніки, зоології, прикладної зоології. Основне призначення музеїв полягає у безпосередньому використанні їх експонатів як наочних засобів на лабораторних заняттях та лекціях для кращого сприйняття і закріплення студентами теоретичного матеріалу навчальних дисциплін.

Міколого-ботанічний музей відзначається унікальною колекцією муляжів плодових тіл різних видів грибів та окремих стадій їх циклів розвитку, а також органів генеративної сфери численних представників рослинного світу. Унікальність колекції зумовлена, з одного боку, давністю її створення (напевно, в кінці ХІХ – на початку ХХ століття), внаслідок чого вона має всі ознаки раритетності, а з другого – надзвичайно високим професійним рівнем виготовлення муляжів, які за розмірами хоча у багато разів і перевищують розміри натуральних рослинних об’єктів чи грибів, однак є повністю подібними до них за формою, будовою, кольором, особливостями опушення та цілим рядом інших морфологічних ознак. Своєрідністю муляжів є також і те, що більшість з них, особливо муляжі квіток рослин, є розбірними, що дає можливість докладно ознайомитися з будовою того чи іншого їх складового компонента, наприклад, віночка, тичинок чи маточки.

Взагалі колекція музею нараховує понад 100 муляжів. Найбільш чисельно у ній представлені муляжі квіток понад 50 видів рослин європейської флори з родин лілійні, кропивові, лободові, гвоздикові, жовтцеві, капустяні ранникові, айстрові та ряду інших відділу покритонасінні. Варто відзначити, що муляжі квіток із цих родин є не тільки своєрідними еталонами цього органу рослин кожної родини, але й водночас відображають також найхарактерніші риси різноманіття морфологічної будови квітки взагалі. Так, серед них є муляжі квіток з неоднаковою симетрією віночка – актиноморфні (звіробій звичайний) і зигоморфні (сокирки польові), різним типом оцвітини – складною (наперстянка великоцвіта) і простою віночковидною (лілія лісова) та чашечковидною (лобода запашна), різної статі – чоловічі, або тичинкові і жіночі, або маточкові (огірок посівний), різним типом зав’язі – верхньою (фіалка триколірна) та нижньою (шипшина собача), апокарпним (жовтець їдкий) і синкарпним (белладонна звичайна) гінецеями, різною формою зрослолистих віночків – лійковидним (бобівник трилистий), двогубим (чистець лісовий), трубчастим і язичковим (соняшник однорічний) тощо.

Інші відділи вищих рослин у колекції представлені лише декількома муляжами окремих органів їх представників. Такими є три муляжі чоловічої шишки (стробіла), окремого її мікроспорофіла з двома розкритими мікроспорангіями, через отвори яких відбувається висипання дозрілих спор, та однієї з насінних лусок (мегаспорофіл) з двома білуватими насінними зачатками жіночої шишки сосни лісової з відділу голонасінні. 

Відділ папоротеподібні представлений муляжами спорангію з ніжкою та архегонію з яйцеклітиною чоловічої папороті.

Решта муляжів колекції – це переважно муляжі плодових тіл грибів з родин трутовикові і пластинкові та муляжі певних стадій циклів розвитку окремих видів з класів ооміцети, сумчасті і базидіальні гриби. Таким, наприклад, є муляж, що відтворює стадію ураження грибом фітофторою (клас ооміцети) листок картоплі. Міцелій цього гриба розростається в губчастій тканині листка, а його гіфи крізь продихи нижнього епідермісу висовуються назовні, симподіально галузяться, утворюючи спорангієносці, що завершуються зооспорангіями з характерними для них сосочкоподібними виростами.

Паразитний гриб ріжки із класу сумчасті гриби представлений муляжем його темно-лілового склероцію (щільне обезводнене плетиво гіф міцелію), на якому розвинулися після перезимівлі червоні головки, що сидять на довгих тонких ніжках. У цих головках містяться плодові тіла перитеції з великою кількістю сумок із сумкоспорами.

Окремі стадії циклу розвитку паразитних іржастих грибів з класу базидіальні гриби на прикладі лінійної іржі представляють муляжі спермогонія (пікніди) з пікноспорами і чашоподібного ецидія з ецидіоспорами. Перші з них розвиваються на верхній, а другі – на нижній стороні листка барбарису. Доповнюють уявлення про стадії розвитку цього гриба муляжі частин листків пшениці з купками розвинених на них у різний час спор – літніх (уредоспори) та зимових (телейтоспори).

Зоологічний музей кафедри заснований у другій половині ХІХ століття, про що свідчать збережені з тих часів колекції мікро- і макропрепаратів різних представників тваринного світу, серед яких і колекція відомого вченого, творця біогенетичного закону Ернста Геккеля, датована 1896 роком. Творцем перших експонатів музею і його засновником треба вважати проф. Володимира Кульчицького – відомого вченого в галузі зоології, анатомії та орієнталістики, першого українця, обраного у тодішній Польщі в 1917 році ректором Львівської академії ветеринарної медицини.

У колекції музею – численні мікропрепарати безхребетних, мокрі препарати риб, земноводних, плазунів, голкошкірих, а також опудала риб, птахів і ссавців, які дають студентам наочне уявлення про розмаїття тваринного світу і його особливості на всіх континентах нашої планети. З понад 70 опудал тварин експозиції музею, 47 серед них – це опудала птахів – представників 18 рядів (з наявних у цьому класі 40 рядів). Перлиною музейної колекції є такі екзотичні види птахів, як папуга сірий і туган жовтогорлий, що водяться у тропічних лісах Америки, рідкісний представник нашої фауни – лелека чорний, занесений до Червоної книги України, птахи узбережжя північних морів – гагара червоновола і гагарка звичайна, колоніальні птахи узбережжя Чорного моря – баклан великий, мартин сріблястий, клуша. Цікавими є також представники нашої орнітофауни – бугай великий, названий так за вміння видавати голосові звуки, що імітують ревіння бика, норець великий, що влаштовує плаваючі гнізда на воді наших озер.

Ссавці представлені такими екзотичними тваринами, як дикобраз – житель передгір’я Середньої та Малої Азії, качконіс, який заселяє північ Австралії і Тасманії (занесений до Міжнародної Червоної книги), броненосці – жителі Південної Америки, єдині серед сучасних ссавців, у яких тіло вкрите кістковою бронею, а не шерстю (вона редукована). У колекції музею серед ссавців є летючі миші – крилани – жителі тропіків і субтропіків Східної півкулі (від Західної Африки до Філіппін і островів Океанії).

У музейних колекціях експонуються також великі плазуни – удави, алігатори, а з риб – акули, півтораметровий рострум риби-пили, риба-їжак та ряд інших представників світової фауни.

Окрім навчального призначення, музеї кафедри слугують також важливим чинником виховання у студентів любові до природи, бережливого використання та охорони ресурсів її рослинного та тваринного світів.

Йосип Берко, Роман Параняк,Ганна Сеник

load page 0.069214 second, load CPU 0.23