У серці старовинного Львова, на вулиці Пекарській, 52, знаходиться унікальна науково-освітня установа – Музей хвороб людини, який ось уже понад століття служить важливою складовою медичної освіти та наукових досліджень. Цей музей, що нині входить до структури Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, є не лише історичною пам’яткою, а й місцем, де поєднуються наука, мистецтво та філософія життя і смерті.

Заснований у 1896 році професором Онджеєм Обжутом, знаний сьогодні як один із найдавніших подібних музеїв у Східній Європі. Професор Обжут, випускник Карлового університету в Празі, прибув до Львова, щоб очолити новостворену кафедру патологічної анатомії при медичному факультеті тоді ще Львівського університету. Саме він і став ініціатором створення музею, привізши з собою кілька перших експонатів із Праги, які поклали початок унікальній колекції.

Відтоді фонди музею неухильно зростали, поповнюючись виключно місцевими матеріалами з патологоанатомічних розтинів. Кожен експонат є не просто науковим зразком, а й джерелом безцінного знання для поколінь лікарів, студентів, дослідників. Девіз музею, латинський вислів «Hic locus est ubi mors gaudet succurrere vitae» – «Місце, де мертві вчать живих», – якнайкраще відображає його сутність і місію.

Музей складається з п’яти основних відділів, кожен з яких є окремим світом відкриттів.

Перший відділ – це колекція макропрепаратів, яка налічує понад 1800 одиниць зберігання. Тут зібрані органи людини з різними патологічними змінами, збережені у формаліні, який дозволяє зберегти їх у первісному стані на десятиліття. Найстарішому експонатові – понад 150 років.

Другий відділ – патогістологічна колекція з понад 2500 мікропрепаратів, що демонструють мікроскопічний вигляд найрізноманітніших захворювань. Серед них – зразки вірусів і паразитів, яких сучасна медицина майже не зустрічає. Це унікальні історичні матеріали, які дозволяють побачити, як виглядали патогени минулого.

Третій відділ –  бібліотека, де зберігаються стародруки та праці з патологічної анатомії польською та німецькою мовами. Ці видання мають не лише наукову, а й історико-культурну цінність.

Четвертий –  збірка художніх зображень макро- та мікропрепаратів, створених ще на початку XX століття. Вони демонструють, як у минулому лікарі та художники спільно документували патологічні процеси, поєднуючи медицину з мистецтвом.

П’ятий – архів протоколів розтинів, який ведеться безперервно від 1896 року. Сьогодні він налічує понад 350 томів і більше 80 тисяч записів, зроблених українською, польською, німецькою та російською мовами. Цікаво, що під час Другої світової війни німецькі патологоанатоми вели записи за допомогою друкарських машинок –  зразки цих документів збереглися й донині.

Окремої уваги заслуговує експозиція патології людського плода, привезена ще засновником музею. Вона дає можливість простежити складні процеси розвитку організму та причини вроджених аномалій. Серед найрідкісніших експонатів – зразки тканин, уражених проказою та віспою, які сьогодні зустріти майже неможливо, адже ці хвороби ліквідовано.

Музей постійно розвивається і поповнюється новими матеріалами. Зокрема, останніми роками до колекції додано легені, уражені вірусом COVID-19, які є наочним свідченням сучасних викликів для людства. Ці експонати викликають глибокі емоції, змушують замислитися над крихкістю життя і важливістю профілактики захворювань.

Працівники музею – справжні ентузіасти своєї справи. Вони не лише дбайливо зберігають колекції, а й проводять пізнавальні екскурсії для студентів, лікарів та всіх охочих. Їхні розповіді поєднують історичні факти, клінічні випадки та людські долі, що робить відвідування музею незабутнім досвідом.

Нещодавно до музею завітали студенти першого (бакалаврського) рівня вищої освіти другого курсу спеціальності «Фізична терапія, ерготерапія» Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. Для майбутніх фахівців це була надзвичайно пізнавальна зустріч, адже вони змогли наочно побачити наслідки патологічних процесів, які впливають на функції організму людини.

Під час екскурсії студенти мали змогу обговорити з працівниками музею особливості морфологічних змін при різних хворобах, розглянути мікроскопічні препарати та побачити, як знання анатомії та патології поєднуються в медицині і фізичній реабілітації. Така практика сприяє глибшому розумінню зв’язку між структурою і функцією, між хворобою і процесом відновлення.

Враження студентів були надзвичайно сильними. Багато хто зазначив, що музей змушує по-новому подивитись на медицину, цінність життя та відповідальність фахівця. Побачене не залишає байдужим, адже за кожним експонатом стоїть реальна історія людини, її хвороби, боротьби та наслідків.

Музей хвороб людини у Львові – місце, яке обов’язково варто відвідати.

Допис підготувала Ірина ВІВЧАР, асистент кафедри реабілітації та здоров’я людини