Друк
joomla шаблоны
Качественное создание сайтов в Санкт-Петербурге.
dle-joomla.ru

8 листопада студенти та викладачі університету під духовним наставництвом студентського капелана отця Романа Довганя провели паломницьку прощу до Зарваниці.

 

Зарваниця – це невеличке українське село, розташоване за 60 км від Тернополя у Теребовлянському районі. Сьогодні – це чудотворне місце, де відчувається присутність Пресвятої Богородиці, визнане у християнському світі як світовий Богородичний центр. Близько 800 років сюди приходять сотні тисяч вірян різних конфесій, приходять, як до французького Люрду чи португальської Фатіми.
За переказами, один побожний чернець, коли на Київ напали монголо-татари, подався лісами та степами на захід, утікаючи від зайд, що плюндрували українську землю. Довго мандрував він та й якось надвечір зайшов у густі ліси над річкою Стрипою. Виснажений, упав чернець у пахучі трави і заснув. Коли вранці прокинувся, то побачив, що навкруги прекрасна місцина, а над джерелом здіймається світло, у якому образ Божої Матері. Він упав на коліна і почав молитись. Згодом біля джерела монах збудував капличку. Коли люди почули про ченця та про появу Богородиці, почали селитися неподалік. Місце, де монаха «зірвав» сон назвали Зарваницею.

Головна святиня Духовного центру у Зарваниці – чудотворна ікона Зарваницької Божої Матері, що зберігається нині у храмі Пресвятої Трійці, збудованому ще у 1754 році.
Біля чудотворної ікони кожен може побачити десятки різноманітних дарів віруючих, яких вона зцілила та оздоровила. До певного часу ця ікона зберігалась у дерев’яному храмі. Під час великої пожежі церква згоріла, а святий образ Богородиці залишився неушкодженим. Недалеко від церкви було збудовано каплицю над джерелом. Це була восьмигранна споруда з трьома стовпами, між ними стояла мурована криниця, а над нею – ікона Божої Матері. Увінчував каплицю залізний хрест. У 1892 році образ Божої Матері замінили копією Зарваницької ікони, яку виконав відомий галицький живописець Юліан Данькевич. 1893 року на місці каплиці збудували нову. У XIX столітті з огляду на масові свідчення чудотворних зцілень біля джерела та святого образу делегація вірян з Галичини поїхала до Риму і привезла благословення Папи Пія IX на коронування ікони Зарваницької Матері Божої. Згодом Папа надав Зарваниці відпустового значення. З того часу тут розпочинаються великі прощі. Не раз бував тут і митрополит Андрей Шептицький, на проповіді якого збиралося дуже багато прочан, відвідував святиню і майбутній патріарх УГКЦ Йосип Сліпий, який народився неподалік, у селі Заздрість. Перша світова війна завдала шкоди храму, де зберігалася святиня. Було знищено дах, притвор, стіни, а дзвін вивезли російські солдати, та дорогою, відступаючи, вже десь за двадцять кілометрів, покинули його. Чудотворну ікону люди переховували. У 1921-1922 роках український митець Петро Холодний реставрував образ, перенісши живопис зі старої знищеної дошки на нову, зробив майстерну копію ікони Богоматері Зарваницької. Згодом завдяки матеріальній підтримці митрополита Андрея Шептицького неподалік було споруджено монастирський будинок і церкву святого Івана Хрестителя.
За словами місцевого священника отця Володимира Фірмана, у вересні 1939 року з приходом на Західну Україну червоної армії тут почався справжній антихристиянський терор. У Зарваниці священику отцю Василю Головінському було заборонено відправляти літургію. Але віряни таємно збиралися і проводили богослужіння. Люди заховали ікону Матері Божої аж у Львові.
Після війни безбожницька влада закрила церкву Пресвятої Трійці, зробивши тут склад для зберігання зерна. Наприкінці 40-х років до Зарваниці зі Львова було повернуто чудотворну ікону Божої Матері до будинку священничої родини де таємно служилися літургії.
Лише у 1954 році за кошти отця Василя Головінського, який змушений був емігрувати у Канаду, було збудовано церкву Христа Царя, у якій і розмістили ікону Зарваницької Божої Матері. У 1957 році влада забрала ключі від каплички. Але люди з усіх-усюд, незважаючи на ризик позбутися роботи, опинитися під тиском і репресіями, йшли на молитву до чудотворного джерела, до зачиненої каплички. Тоді комуністична влада пішла на відвертий акт вандалізму: вночі 13 липня 1960 року капличку було підірвано. Джерело обгородили колючим дротом, частково замурували цементом, постійно заливали туди солярку. Але джерело знаходило собі дорогу і пробивалося назовні. Тоді у 70-х роках влада на місці цілющого джерела встановила водогін. Але люди продовжували іти до місця, шукали і знаходили хоча б цівку води, яка просочувалася з глибин, де било джерело, закуте в іржаві металеві труби.
У 1988 році, після 50-річної перерви, вперше у Зарваниці відслужили Службу Божу, присвячену 100-літтю Хрещення Руси-України. Через рік у храм Пресвятої Трійці віряни перенесли чудотворну ікону Матері Божої Зарваницької. Ікону 40 років зберігала у своїй хаті мешканка села Юлія Монастирська. Це був період масового піднесення народного духу, початок відбудови колишньої слави Зарваниці як відпустового місця. Парафіяни гуртом з допомогою спеціалістів відремонтували церкву Святої Трійці, оновили іконостас, художники розписали стіни, звели і восьмигранну каплицю на місці сплюндрованого колись джерела, встановили браму, проклали Хресну Дорогу. А кульмінацією відродження Духовного центру у Зарваниці стала величезна, у понад 500 тис. осіб проща, присвячена 2000-літтю народження Ісуса Христа. Тоді ж, владикою Блаженнішим Любомиром Гузаром і було освячено головний собор Зарваницької Матері Божої. Сьогодні духовний центр Зарваниця дуже оновлений. На території Марійського духовного центру відбуваються живописні та іконописні Всеукраїнські пленери. Митці створюють унікальні авторські роботи, поповнюючи галерею сакрального мистецтва, про яку свого часу мріяв ще архієпископ Андрей Шептицький.

27 серпня 2018 року Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, здійснив чин освячення унікального комплексу «Українського Єрусалиму» у Марійському духовному центрі Зарваниці. До унікального комплексу культових споруд Святої Землі, будівництво якого розпочалося влітку 2014 року, увійшли копія Гробу Господнього, Голгофа – гора, на якій розіп’яли Ісуса Христа, Оливний сад, де Ісус молився перед арештом, Сходи Покаяння (Святі сходи), якими Ісус Христос підіймався на суд до Пилата, купіль Ветезда, де оздоровлювалися хворі, Левові (Ліонські) ворота та Вежа Давида.

Усіма цими святими місцями пройшли наші прочани у день святого Димитрія Солунського. Молилися за своїх рідних, за Україну, за наших захисників.

Тетяна Купчак, керівничка ВСКРУ

 

Современный женский журнал.
Платные премиум shablony-dle.ru/
dle-joomla.ru