«Традиційно, в часі Великого посту кожен християнин складає собі певні постанови, намірення. Хтось відмовляється від надмірного вживання їжі, а хтось від надмірного використання інтернету. Цей особливий час кожен з нас намагається максимально пережити в практикуванні добрих діл, про які нас навчає Церква – молитва, піст і милостиня. Кожен складає свій особистий маршрут до точки призначення, якою є радість світлого свята Христового Воскресіння.

Незадовго до початку Великого посту, а саме в М'ясопусну неділю, Церква запрошує нас до роздумів над Євангельським уривком, де Господь розкриває немовби «глибину» духовного життя і тим самим показує в чому вона повинна проявлятися – «Все, що ви зробили одному з братів моїх найменших – це ви Мені зробили» (Мт.25, 40).

З цього контексту немовби випливає «вершина» призначення духовної праці над собою – любов і милосердя! Як наслідок, усі наші духовні вправи в часі посту, пов'язані з відмовлянням від певних речей, покликані до того, щоб зрозуміти, хоча б в певній мірі, іншу людину, провідчувати її нестачу та потребу в тому чи іншому і проявити до неї співчуття і милосердя. В Євангелії від Матея (9,13) чуємо слова Господа: «Милосердя хочу, а не жертви...».

Піст не мета – а засіб, для того щоб відмовившись від певних речей, вивільнити своє серце для світла Божої благодаті, Його милосердя і любові. Через виконування добрих діл дати можливість дії Святого Духа наповнити нас радістю, а відтак «засмакувавши» благодать рухатися до вершини духовного життя – вчитися приймати і любити!».

Отець Роман Довгань – капелан Львівського національного університету ветеринарної медицини
та біотехнологій імені С.З. Гжицького, сотрудник Студентського храму Святого Рівноапостольного князя Володимира
та душпастир у Храмі Пресвятої Трійці.