Студенти університету зустрілись з корифеєм українського театру
- Деталі
-
Опубліковано: 07 грудня 2018
-
Перегляди: 2280
6 грудня на факультеті економіки та менеджменту Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького відбулася зустріч з народним артистом України, актором Львівського національного театру імені Марії Заньковецької Борисом Михайловичем Мірусом.
Представляв корифея українського театру ще один народний артист та актор Львівського національного театру імені Марії Заньковецької, академік Національної академії мистецтв України, професор, екс-декан факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка Богдан Миколайович Козак.
Унікальність постаті Бориса Міруса в тому, що у свої 90 з гаком років він ще активно виступає на сцені рідного театру. Студенти та викладачі університету були вражені енергією, прагненням до життя, які випромінював високоповажний Борис Михайлович. Затамувавши подих слухали вони розповідь актора про своє непросте життя. Звичайий сільський хлопчина з Чорткова пройшов, як то кажуть, «Крим, Рим і мідні труби». Його подорож по цьому світу насичена неймовірними історіями, які б вистарчило не на одне життя. Важкі і голодні повоєнні будні, театральна студія, підпілля ОУН, Київ, 10 довгих років заслання у далекій Воркуті за надуманими звинуваченнями, тріумфальне повернення на велику сцену і в кіно – це лише невеликі штрихи до життєвої дороги корифея сучасного українського театру.
Його розповідь, смачно приправлена влучними жартами, раз по раз зривала бурхливі оплески. Безсумнівно, всі, хто 6 грудня після пар знайшли час і прийшли на зустріч з Борисом Мірусом, запам’ятають цю зустріч на все життя. Бо ж не часто ми маємо змогу почути живу легенду, Людину з великої літери, патріота та Великого Актора сучасності.
Народився Борис Михайлович Мірус 19 серпня 1928 у передмісті Чорткова в селянській родині. У 1948 році закінчив театральну студію при Львівському драматичному театрі імені Марії Заньковецької. У червні 1949 року заарештований, звинувачений у націоналізмі та підготовці замаху на Микиту Хрущова. Був засуджений на 10 років виправно-трудових таборів. Ув’язнення відбував у м. Воркута. Після звільнення (1957) повернувся у рідний Львівський драматичний театр ім. М. Заньковецької.
Зіграв понад 150 ролей, серед яких: Пузир («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Остап («Тарас Бульба» за М. Гоголем), Овлур («Сон князя Святослава» І. Франка), Сорін («Чайка» А. Чехова), Горнов («Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького).
Знімався у фільмах: «Іванна» (Каблак), «Здрастуй, Гнате!» (Назарчук), «Десятий крок» (Корчун), «Родина Коцюбинських» (Волох), «Будні карного розшуку» (Хлопов), «Час збирати каміння» (Потоцький) та інших.
Опісля зустрічі в аудиторії № 2 студенти та викладачі ще довго не відпускали Бориса Михайловича. До нього вишикувалась довжелезна черга бажаючих отримати дарчий підпис на його авторській книзі «Мої 70 заньківчанських літ».
70 років Борис Михайлович Мірус на сцені рідного Львівського національного театру імені Марії Заньковецької. І дай Боже йому ще багато літ дарувати людям свою чудову акторську гру, невичерпний оптимізм та енергію.
Андрій Болкун