Молодий Ґжицький записався на ветеринарію, коли йому минуло 23 роки. До того він три роки навчався на правничому факультеті Українського таємного університету, який змушений був покинути через постійні утиски з боку польської влади, що переслідувала українських професорів і студентів, через матеріальну скруту і появу зневіри української громади у перспективах таємної освіти в чужій державі.

25 вересня 1923 року Степан Ґжицький отримав залікову книжку, чи, як тоді називалося, ксьонжечку леґітимацийну, або індекс за номером 1823.

Залікова книжка Степана Ґжицького

Залікові книжки в академії були запроваджені у червні 1888 року, на сьомому році її існування. Мало що відтоді змінилося у формі залікової книжки до часу, коли Степан Зенонович став студентом, хіба що іншою стала її назва: колись фреквентаційна, а тепер легітимаційна.

З пошаною і якимсь внутрішнім неспокоєм беру в архіві до рук цю книжку, за якою ховаються шість довгих років навчання в академії. Перед очима постають поважні професори, лекційні зали, праця в лабораторіях та бібліотеці, хвилювання перед іспитами, радість від успіхів і сум від невдач.

На обкладинці залікової книжки, яка, до речі, була заодно студентським квитком, стоїть прізвище та ім’я: Ґжицький Степан-Євген, значиться його місце народження: село Острівчик (сьогодні – село Острівець) Теребовлянського повіту. На звороті обкладинки є велика фотографія і власноручний підпис Степана-Євгена Ґжицького.

Титульна сторінка, як це йшло від давніх традицій європейської вищої школи, заповнювалася латинською мовою, де в українському перекладі написано:

Ми, ректор Львівської академії ветеринарної медицини, цим документом заявляємо і хочемо засвідчити, що пан Степан-Євген Ґжицький, родом із Острівчика, вноситься в іменний список осіб Львівської академії ветеринарної медицини.

На знак цього ми ставимо свій власноручний підпис.

У Львові, дня 23 вересня 1923 року.

Ректор Академії ветеринарної медицини

проф. Станіслав Немчицький

 

10 грудня 1923 року відбувся урочистий акт імматрикуляції (посвяти в студенти). Тоді, як і кожного року, на імматрикуляції з промовою виступав ректор академії, а опісля кожний студент подавав ректорові руку або ж складав письмову присягу на знак того, що він буде дотримуватися внутрішнього розпорядку академії, шанувати своїх професорів і гідно нести звання студента у житті.

Тут обставини вимагають зробити невеликий екскурс в історію академії. 12 грудня 1922 року колишня Ветеринарна академія отримала нову назву – Львівська академія ветеринарної медицини. Якраз таку назву академії застав студент Степан Ґжицький. І символічно, що в 1994 році його ім’я було надане нашому навчальному закладові саме з такою назвою, бо до 1992 року це був Львівський зооветеринарний інститут.

Крім зміни назви навчального закладу, на студентські роки Степана Ґжицького припадають великі зміни в системі навчання. На початку 1923 року рада професорів з ініціативи проф. Зиґмунта Марковського, тодішнього ректора, прийняла основні положення реформи ветеринарних студій. Для студентів була запроваджена нова навчальна програма, реорганізовано кафедри, клініки й лабораторії, запроваджено початковий курс англійської мови, крім вищого рівня з німецької, навчальний рік поділено на триместри.

Потреба реформи була зумовлена такими факторами. В результаті прогресу у ветеринарній медицині та в науках, що тісно пов’язані з нею, як біологія, а особливо генетика та розведення, з’явилися нові предмети, з яких читалися лекції та велися практичні заняття, що більше вже не могли вміститися у традиційний 4-річний курс навчання. Навіть спроби збільшувати кількість щоденних занять до 8–10 годин, що, звичайно, негативно позначалося на стані здоров’я студентів, теж не дозволяли за 4 роки виконати всю навчальну програму. З іншого боку, давався взнаки брак практичної підготовки випускників академії. Це, власне, були головні мотиви, які схилили раду професорів продовжити термін навчання до чотирьох з половиною року.

Другою важливою проблемою для академії були так звані річні іспити. Відомо, що за Австро-Угорщини в університетах панувала свобода навчання і складання іспитів у вигідний для студента час. Проте в умовах, котрі настали після Першої світової війни, дух свободи в академії мав заступити дух обов’язку та праці. І це спонукало раду професорів прийняти ухвалу, що студенти повинні ходити на всі лекції та практичні заняття, а після першого, другого і третього курсів складати у визначеному часі річні іспити.

Таким чином, за новою реформою 1923 року навчання в академії тривало 4 і пів року, або 14 триместрів (по 10 тижнів кожний). Після першого, другого і третього курсів запроваджувалися обов’язкові річні іспити. Щойно отримання абсолюторію (підтвердження професора про відвідані лекції, відпрацьовані практичні заняття і складені всі річні іспити) давало право складати державні іспити.

5 квітня 1928 року студент Степан Ґжицький отримав абсолюторій і став абсольвентом академії, тобто таким, що здав усі річні іспити, прослухав повний курс усіх навчальних дисциплін і міг складати державні іспити.

Що ж ми бачимо у заліковій книжці колишнього студента академії Степана Ґжицького?

В академії Степан Ґжицький навчався 6 років: із них чотири навчальні роки по три триместри (1923/24, 1924/25, 1925/26, 1926/27) і два триместри у 1927/28 навчальному році, що разом становило 14 триместрів. Від вересня 1928 року і майже до кінця листопада 1929 року складав державні іспити. За весь час навчання склав 15 річних іспитів і 2 річні колоквіуми, а також 12 державних іспитів і 3 державні колоквіуми. Оцінками на іспитах були: „відмінно”, або „дуже добре”, „добре”, „задовільно” і „незадовільно”.

А ось предмети, з яких треба було складати іспити, а також оцінки у заліковій книжці Степана Ґжицького та прізвища екзаменаторів.

Перші річні іспити (1923/24 навчальний рік): зоологія – відмінно, проф. Л.Биковський, фізика – відмінно, проф. Р.Неґруш, хімія – відмінно, проф. В.Морачевський, ботаніка – добре, проф. Б.Яновський, енциклопедія сільського господарства – відмінно, проф. Б.Яновський.

Колоквіуми після першого року: пропедевтика ветлікаря – відмінно, проф. З.Марковський, наука про обходження з тваринами – відмінно, ас. С.Волощак.

Другі річні іспити (1924/25 навчальний рік): описова анатомія – відмінно, проф. В.Кульчицький, гістологія й ембріологія – добре, проф. С.Черський, фізіологія – відмінно, проф. А.Бек, фізіологічна хімія – відмінно, проф. В.Морачевський, загальна зоотехнія – відмінно, проф. Т.Ольбрихт.

Треті річні іспити (1925/26 навчальний рік): загальна патологія – відмінно, проф. В.Морачевський, фармакологія – відмінно, проф. А.Ґізельт, топографічна анатомія – відмінно проф. В.Кульчицький, бактеріологія – відмінно, проф. З.Штейзинг, патологічна анатомія – відмінно, проф. З.Марковський.

Перші державні іспити: хірургія кінцівок – добре, проф. К.Щудловський, акушерство – добре, проф. К.Щудловський, внутрішні хвороби – відмінно, проф. З.Марковський, хірургія – відмінно, проф. С.Гаєвський.

Другі державні іспити: судова ветеринарія – задовільно, д-р Ф.Поніцький, ветеринарна поліція – задовільно, д-р Ф.Поніцький, епізоотологія – відмінно, проф З.Марковський.

Державні колоквіуми: історія ветмедицини – відмінно, проф. С.Гаєвський, наука про кооперативи – відмінно, д-р В.Єннер, енциклопедія права – відмінно, д-р Е.Гамерський.

Треті державні іспити: загальна біологія – відмінно, проф. Б.Фулінський, гігієна тварин – відмінно, проф. А.Травінський, гігієна молока – відмінно,  проф. С.Немчицький, гігієна м’яса – задовільно, проф. А.Травінський, спеціальна зоотехнія – відмінно, проф. Т.Ольбрихт.

22 листопада 1929 року Степан Ґжицький склав свій останній державний іспит із спецзоотехнії і був прийнятий на посаду старшого асистента кафедри гістології та ембріології, якою керував проф. Юрій Александрович, у майбутньому ректор академії.

У день свого останнього державного іспиту абсольвент академії Степан Ґжицький отримав диплом ветеринарного лікаря.

Диплом ветеринарного лікаря Степана Ґжицького

Традиція видавати дипломи латинською мовою йшла після 1901 року, коли Ветеринарна школа була перейменована в академію, і збереглася до осені 1939 року. Над текстом диплома, обабіч державного герба, стояли шість букв латинського алфавіту (Q. F. F. герб  F. Q. S.), які були скороченням виразу Quod faustum, felix, fortunatumque sit („Хай буде добро, щастя й удача!”). В українському перекладі текст диплома звучить так:

Хай буде добро, щастя й удача!

МИ, РЕКТОР MAGNIFICUS І ПРОФЕСОРИ

АКАДЕМІЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

У ЛЬВОВІ,

ЦИМ ДИПЛОМОМ ЗАСВІДЧУЄМО ПРИВСЕЛЮДНО, ЩО

ПАН СТЕПАН ЄВГЕН ҐЖИЦЬКИЙ

РОДОМ ІЗ СЕЛА ОСТРІВЧИК У ПОЛЬЩІ

ЗАКІНЧИВ ПОВНИЙ КУРС ВЕТЕРИНАРНИХ СТУДІЙ І, СКЛАВШИ ПОХВАЛЬНО
         СТРОП ІСПИТИ З ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ, ВИЯВИВ ЗНАННЯ І ЗДІБНОСТІ
ДО ЦЬОГО ФАХУ, І ЗАСЛУЖИВ ЗВАННЯ

ЛІКАРЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

ТИМ САМИМ ВІН УПОВНОВАЖУЄТЬСЯ ВИКОНУВАТИ ВЕТЕРИНАРНУ
ПРАКТИКУ, А ТАКОЖ ВИДАВАТИ ПРАВОЧИННІ ВЕТЕРИНАРНІ ПОСВІДКИ.

НА ЗНАК ТОГО ВИДАЄМО ЦЕЙ ДИПЛОМ, СКРІПЛЕНИЙ ПЕЧАТКОЮ
АКАДЕМІЇ І НАШИМИ ВЛАСНОРУЧНИМИ ПІДПИСАМИ.

У ЛЬВОВІ, ДНЯ XXII. ЛИСТОПАДА МСМХХІХ

РЕКТОР

проф. Зигмунт Марковський

ПРОФЕСОРИ І ПРОМОТОРИ

                                  проф.Тадей Ольбрихт                                              проф. Казимир Щудловський

9 лютого 1931 року, тобто через рік і два місяці після диплома ветеринарного лікаря, Степан Ґжицький отримав диплом доктора ветеринарної медицини, який у перекладі з латинської мови звучить так:

Хай буде добро, щастя й удача!

ВІД ІМЕНІ НАЙВИЩОЇ ВЛАДИ

НАЙЯСНІШОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

МИ, РЕКТОР MAGNIFICUS І ПРОФЕСОРИ
АКАДЕМІЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ У ЛЬВОВІ,
ЛІКАРЮ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
ПАНУ СТЕПАНУ ЄВГЕНУ ҐЖИЦЬКОМУ,  РОДОМ ІЗ МІСТЕЧКА ОСТРІВЧИК У ПОЛЬЩІ,
ПІСЛЯ ТОГО ЯК ВІН НАПИСАВ ДИСЕРТАЦІЮ
„ПРО ВПЛИВ ОДНОСТОРОННЬОЇ І МІШАНОЇ ДІЄТИ РАЗОМ ІЗ
ДОДАТКОМ СОЛІ НА ДЕЯКІ СКЛАДНИКИ В КРОВІ І СЕЧІ”

І СКЛАВ СТРОГІ ІСПИТИ, ВИЯВИВШИ ПОХВАЛЬНІ ЗНАННЯ,
НАДАЄМО СТУПІНЬ

ДОКТОРА ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

І ПІДТВЕРДЖУЄМО ВСІ ПОЧЕСТІ, ПРАВА І ПРИВІЛЕЇ.

НА ДОКАЗ ТОГО ВИДАЄМО ЦЕЙ ДИПЛОМ, СКРІПЛЕНИЙ ПЕЧАТКОЮ

АКАДЕМІЇ.

У ЛЬВОВІ, ДНЯ IX. ЛЮТОГО МСМХХХІ

                           РЕКТОР MAGNIFICUS                                                                                                         ПРОМОТОР

                           проф. Броніслав Яновський                                                                                                                 проф. Вацлав Морачевський

Степан Ґжицький був улюбленим студентом професора Вацлава Морачевського, який став його науковим керівником (за тодішньою термінологією — промотором) під час написання докторської дисертації. Диплом доктора також виписувався латинською мовою, по-польськи вказували тільки назву дисертації:

Диплом доктора ветеринарної медицини Степана Ґжицького

Диплом доктора ветеринарної медицини відкрив Степанові Ґжицькому дорогу до найвищих академічних звань: від приват-доцента й ад’юнкта до професора й академіка, правда, вже в українському навчальному закладі.

Михайло Падура, професор,

завідувач кафедри української та іноземних мов

імені Якима Ярема (1989–2016)

• Попередня
• Наступна