Коли у повітрі пахне весною, прокидається птаство, разом із новим сонцем народжується і поезія. Вона повільно розтуляє очі, розправляє крила і готується полетіти в обшири творчості.

Весна у нашому університеті цьогоріч теж починається грацією красного слова, до якого, наче соняшники до сонця, у німому зачаруванні повернулися наші студенти. Може, хтось побачив і своє сонце…
13 березня 2019 р. кафедра філософії та педагогіки зорганізувала зустріч студентів та викладачів з поетом, есеїстом, доктором історичних наук, старшим науковим співробітником Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України Петром Шкраб’юком та поетом і прозаїком, одним із чільних представників так званої «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв’язнем, лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка, почесним громадянином Львова Ігорем Калинцем.
Читальний зал Наукової бібліотеки ЛНУВМБ імені С.З. Ґжицького, з його каталогами, книгами гостинно прийняв усіх, кому небайдуже слово. З великою увагою студенти факультетів ветеринарної медицини; ветеринарної гігієни, екології та права слухали патріархів, чиє срібне перо створило красу, а срібне волосся – історію України.
Петро Шкраб’юк презентував свої книги, зокрема «Пробудились серед ночі, або преображення людське», в якій розкрив проблеми сучасної секуляризації, глобалізації, уніфікації, маніпулятивної інформації та супутні світові виклики-загрози; «Над простором і часом», де в несподіваному ракурсі, на численних прикладах, осмислює хвилюючі таємниці світобудови, життя на Землі, призначення людини, її відповідальність перед Богом і прийдешніми поколіннями; «Попід Золоті ворота», тут неперевершено змальований портрет українського дисидентського руху та представлені постаті Ігоря та Ірини Калинців, Василя Стуса, Валерія Марченка, Миколи Горбаля, Стефанії Шабатури, Надії Світличної, Василя Підгородецького, Алли Горської, Євгена Сверстюка, В’ячеслава Чорновола, Івана Світличного, братів Горинів та ще багатьох інших світлих імен, які золотими літерами вписалися в сучасну історію України.

Ігор Калинець поділився спогадами про пережите. Цікаво, трохи незвично для сучасного вуха, звучала жива історія.
- Моя перша збірка «Вогонь Купала» вийшла у 1966 році в касеті (видання з декількох книг різних авторів). Вона починалася віршем «Вітер», там є слова:
Вітер мій знов надимає
бандери дністрових лодій.
Вітер з нами, над нами,
з моїми полками в поході.
Коли це додивили в КДБ, мене викликали для пояснень. Я казав, що, мовляв, нічого такого, йдеться про прапор, як і в пісні іспанських комуністів «Bandiera Rossa». Та більше жодна моя книга не була надрукована, лише – самвидав.
- Дев’ять років ми з Іриною (Ірина Калинець (1940–2012) - українська письменниця, поетеса, шістдесятниця, багаторічний політв’язень радянських таборів, діяч дисидентського руху, активістка українського національного і правозахисного руху, філолог) сиділи по тюрмах. Були разом не в просторі, а в часі. Тим часом наша донька закінчила школу…
А далі – про написання своїх перших дев’яти книжок перед ув’язненням у 1972 р. і восьми – створених вже в тюрмі та на виселенні.
Ця межа й розділила два томи поезій Калинця — «Пробуджена муза» (Варшава, 1991) та «Невольнича муза» (Балтимор — Торонто, 1991). Аж 1991 року збірку вибраних поезій «Тринадцять алогій» було видано в Україні і Росії, за неї йому й була присуджена Національна премія України імені Тараса Шевченка.
Зустріч завершилася автограф-сесією та фотографуванням.
А весна таки почалася, бо ж скоро…
Виводить мама дивним писачком
по білому яйці воскові взори.
Мандрує писанка по мисочках
із цибулиним золотим узваром,
з настоями на травах і корі,
на веснянім і на осіннім зіллі –
і писанка оранжево горить
у філіграннім сплеті ліній.
То вже вона, як дивовижний світ,
то вже дзвенить, як згусток сонця,
буяють буйно квіти у росі,
олені бродять в березневім соці.
І стилізовані сплітаються сади
у маєві густих обрамлень,
мереживом найтоншим мерехтить
геометричний космацький орнамент.
І я поплив у світ дитячих мрій
на білі колискові оболоні…
Котились писанками ізгори
ясні сонця у мамині долоні
(Ігор Калинець «Писанки», 1966).

Олег Огірко – доцент кафедри філософії та педагогіки
Олеся Смолінська – завідувач кафедри філософії та педагогіки