Наступною точкою нашої експедиції був Національний природний парк “Гуцульщина”, що на Косівщині Івано-Франківської області.
Національний природний парк “Гуцульщина” створений у 2002 році. Загальна площа парку становить 32 271 гектар. Протяжність НПП “Гуцульщина” з північного заходу на південний схід близько 30 км, а з півночі на південь – 20 км.

З метою збереження та відтворення рідкісних видів та природних оселищ науковці Парку виконують різноманітні програми і в тому числі “Збереження генофонду гуцульської породи коней”. У діяльність НПП “Гуцульщина” впроваджено географічні інформаційні системи, зокрема, ArcGIS, QGIS, SMART, з допомогою яких відбувається збирання, зберігання, опрацювання, відображення даних моніторингу природних екосистем НПП. Ціла команда фахівців-однодумців працює на цими завданнями.
А от Науково-просвітницький центр НПП є справжнім острівцем знань: тут облаштовані кімнати-музеї мікології, ентомології, дендрології, геології, фітокомпозицій, гербарна кімната, орнітологічна та кімната бондарства, мікологічна лабораторія та музей “Гуцульська світлиця”. Тут роблять не лише наукову роботу, але й з любов’ю творять атмосферу Гуцульщини. Це обов’язково потрібно побачити, бо описати – складно!
Одним із напрямів діяльності Національного парку є екологічна освіта. “Через організацію спільних заходів та подій ми показуємо унікальність природи та демонструємо цінність природоохоронної території. – Ділиться з нами директор НПП Юрій Стефурак. – Лише інноваційні підходи, мотивованість наших працівників та зацікавленість громади дають добрі результати. Спільними зусиллями творимо добро!»
Звичайно, наші дослідження стосувалися гуцульської породи коней. Коні зустріли нас з цікавістю: підійшли, познайомились, прийняли та відпустили – більше ми їх не цікавили. На диво, навіть річні лошата спокійно стояли під час забору крові. З результатами досліджень знайомити будемо пізніше!

Допис підготували Катерина СЛІВІНСЬКА, кандидат біологічних ннаук, старший науковий співробітник відділу паразитології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена Національної Академії Наук України, Київ; Музей і Інститут зоології Польської Академії Наук, Варшава та
Алла ВИНЯРСЬКА, кандидат ветеринарних наук, доцент кафедри фармакології та токсикології