Кафедра лікарської хімії і живлення тварин була створена в академії у 1913 році. До 1919 року нею керував професор Стефан Домбровський, а з 1921 року завідувачем кафедри, яка тоді була перейменована на кафедру лікарської хімії і загальної патології, був обраний доктор медицини і доктор філософії, професор Вацлав Морачевський.

У час праці на кафедрі проф. Вацлава Морачевського здійснено дослідження з вивчення обміну води залежно від режиму годівлі, мінеральних солей та внутрішніх факторів. Кілька робіт із дослідження обміну речовин за різних патологічних станів були проведені на тваринах. Тоді ж він узагальнив численні клінічні спостереження у монографії "Лікування ниркових хвороб". Результати наукових досліджень знайшли відображення у його 126 працях, опублікованих у провідних журналах Європи.

Проф. Вацлав Морачевський започаткував новий напрямок досліджень у ветеринарній медицині - клінічну біохімію. Ним було підготовлено сім докторів (Вікентій Сковронський, Степан Ґжицький, Едуард Гамерський, Ришард Сливінський, Генрих Янковський, Тадей Садовський, Зигмунт Еви) й один кандидат наук Романов С.С., який згодом захистив докторську дисертацію.

Визнанням наукового доробку проф. Вацлава Морачевського стало обрання його дійсним членом Товариства російських лікарів у Санкт-Петербурзі (диплом № 927 за підписом голови Товариства, лауреата Нобелівської премії, академіка Павлова І.П. зберігається у музеї історії університету), член-кореспондентом Краківської академії, членом наукових товариств ряду країн Європи. Він очолював делегації на всесвітніх конгресах з фізіології, що відбувалися у Парижі, Ленінграді, Цюриху, Вісбадені.

Від 1939 до 1976 року завідувачем кафедри був учень Вацлава Морачевського, доктор біологічних наук, проф. Ґжицький Степан Зенонович.

У повоєнний час (від 31 червня 1945 до 24 липня 1945 року) проф. Ґжицький С.З., окрім керівництва кафедрою біохімії, за сумісництвом завідував кафедрою патології, терапії і клінічної діагностики. Розвиток наукових досліджень кафедри у цей період - це продовження напрямку, започаткованого проф. Вацлавом Морачевським. Зокрема, вивчалась патобіохімія м'язів під час захворювання коней паралітичною міоглобінурією. На основі вивчення патогенезу цієї хвороби було запропоновано для лікування коней інсулін. Також встановлено деякі аналогії біохімічних процесів при паралітичній міоглобінурії та діабеті. Проводилися дослідження обміну речовин за умов захворювання коней енцефаломієлітом, коліками, овець - фасціольозом, собак - лептоспірозом, корів - хронічною гематурією. Поряд із цими роботами, вивчався механізм дії адреналіну й інсуліну щодо впливу цих гормонів на обмін вуглеводів в організмі тварин.

Починаючи з 1948 року при кафедрі була організована підготовка наукових кадрів через аспірантуру. Коло наукових досліджень значно розширилося: проводилися дослідження динаміки біохімічних процесів у зв'язку з віком великої рогатої худоби, розвитком ембріонів птиці, а також продовжувалися роботи клініко-біохімічного напрямку при захворюванні великої рогатої худоби гематурією, атонією, коней - паралітичною міоглобінурією. Вивчався механізм дії інсуліну, адреналіну, чотирихлористого вуглецю, амонію хлориду, глютамінової кислоти та інших факторів.

Значна увага приділялася вивченню обміну речовин у лактуючих корів та при їх захворюванні родильним парезом і кетонемією. Вперше було встановлено, що при післяродовому парезі порушуються процеси перетворення АТФ у зв'язку із зниженням активності аденозинтрифосфатази (АТФ-ази). Були також встановлені зміни для показників вуглеводно-фосфорного обміну та порушення співвідношень окремих фосфорних сполук. Вивченням впливу інсуліну на організм великої рогатої худоби було встановлено, що цей гормон стимулює моторику передшлунків, на відміну від того, що при внутрішньовенному введенні глюкози вона гальмується. На основі цих досліджень для лікування тварин, хворих атонією передшлунків, було запропоновано внутрішньо м’язове введення інсуліну: залежно від перебігу хвороби, одужання наставало через 6-24 години. За цей час нормалізуються біохімічні показники крові.

Успіхи С.З.Ґжицького у проведенні наукових досліджень та у підготовці наукових кадрів уможливило створення в 1951 році окремої лабораторії біохімії сільськогосподарських тварин у новоорганізованому Інституті агробіології (Львів). На базі цієї лабораторії в 1960 році організовано Український науково-дослідний інститут фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин (теперішня назва Інститут біології тварин НААНУ), першим директором якого став С.З.Ґжицький. Поряд із дослідженнями в галузі клінічної біохімії, в цей період під керівництвом та за безпосередньою участю С.З.Ґжицького проводили дослідження з вивчення особливостей обміну речовин у різних видів тварин, особливо в жуйних, у зв'язку з їх годівлею та вирощуванням для розробки теоретичних основ підвищення їх продуктивності. Ці роботи здобули широке визнання, найбільш вагомим виявилось з'ясування ролі рубця в загальному метаболізмі та вивчення симбіозу жуйних тварин із мікроорганізмами, що заселяли передшлунки. Підготовка наукових кадрів С.З.Ґжицьким (16 докторів, 52 кандидати наук) уможливила створення Львівської школи біохіміків з питань біохімії сільськогосподарських тварин. Серед учнів С.З.Ґжицького є академіки НААНУ Палфій Ф.Ю., Лагодюк П.З., член-кореспондент НААНУ Макар І.А., член-кореспондент АПН України Явоненко О.Ф., професори Кусень С.Й., Германюк Я.Л., Головацький І.Д., Головач В.М., Лемішко О.М., Скорохід В.Й., Туревський А.А., Шуст І.В., Дрель К.О., Пупін І.Г., Калачнюк Г.І., Розгоні І.І., Береза І.Г., Завірюха В.І., котрі продовжували дослідження, започатковані їхнім учителем, і створили свої наукові школи з певних напрямків досліджень у біохімії.

До 1968 року при кафедрі біологічної і органічної хімії викладалися такі дисципліни, як біохімія з основами фізичної і колоїдної хімії та органічна хімія.

У 1968 році зі створенням кафедри органічної і неорганічної хімії на кафедрі біохімії вели лише курс біохімії з основами фізичної і колоїдної хімії. Після смерті С.3.Ґжицького (1976) обов'язки завідувача кафедри біохімії виконував доцент Назаркевич З.П., а з приєднанням до кафедри біохімії кафедри органічної і неорганічної хімії (1978), завідувачем об'єднаної кафедри біологічної, органічної і неорганічної хімії став проф. Головацький І.Д.

У цей час продовжувалися раніше започатковані роботи з вивчення механізмів взаємозв'язку між гліколізом і пентозофосфатним шляхом обміну вуглеводів. Тоді були виявлені особливості регуляції активності ряду дегідрогеназ тканин організму тварин і започатковані нові методи кількісного визначення окремих сполук. Теоретичні дослідження поєднувалися з клінічними щодо з'ясування патогенезу атонії передшлунків. Було удосконалено метод лікування тварин при цій патології, поряд із введенням інсуліну було запропоновано застосовувати ацетат і цитрат натрію, як енергетичне джерело, замість глюкози, котра знижувала ефект дії гормону. Ці дослідження проводилися співробітниками кафедри та лабораторії патоензимології, що функціонувала з 1968 по 1986 рік.

Від 1982 до 1987 року завідувачем кафедри був академік Палфій Ф.Ю., а в наступні два роки (1987-1989) обов'язки завідувача кафедри виконувала доц. Гривнак Л.М. З 1989 до 1995 року завідувачем кафедри був проф. Головацький І.Д. У 1992 році відбувся поділ кафедри на кафедру біохімії і біотехнології та кафедру органічної і неорганічної хімії. В 1993 році для студентів факультету харчових технологій та екології розпочато викладання фізичної і колоїдної хімії як окремого предмета.

У 1995/1996 навчальному році обов'язки завідувача кафедри виконував проф. Галяс В.Л., який у 1996 році став завідувачем кафедри біохімії і біотехнології.

У 2012 році відбулося об'єднання кафедри з кафедрою органічної та неорганічної хімії. Назва кафедри стала біохімії, біотехнології та загальної хімії. В 2013 році при реорганізації, внаслідок відділення курсу біотехнології, кафедра називається кафедра біологічної та загальної хімії.

Наукові дослідження колективу кафедри в даний час є продовженням традиційних напрямків, започаткованих професором Степаном Ґжицьким, і пов'язані із з'ясуванням регуляції обміну речовин у тварин як в нормі, так і у випадку патології.

Значна увага приділяється вивченню обміну речовин в організмі тварин у ранньому постнатальному онтогенезі у зв'язку з формуванням у цей період основних функцій організму, пов'язаних з його життєдіяльністю і майбутньою продуктивністю. Вивчається також вплив окремих метаболітів на обмін нуклеотидів та окремих реакцій обміну вуглеводів.