Про наркотичну та алкогольну залежність ми вже наслухались доволі. Проте в еру новітніх технологій виникла іще одна, не менш небезпечна хвороба – залежність від комп’ютера.

Всі сучасні комп’ютерні ігри поділяються на рольові (RPG – Role Playing Game) та нерольові. З точки зору психології, найбільшу небезпеку для психіки людини становлять саме рольові ігри, адже вони мають особливість – у рольову гру гравець «занурюється» глибше, ніж у нерольову, і повністю присвячує себе віртуальному світові. Психологи встановили, що RPG-ігри здатні викликати залежність, яка є подібною до наркоманії та алкоголізму.

Як гра перетворюється на хворобу

Для людей, які страждають нервовими, психічними захворюваннями, властиво заперечення проблеми. «Ну так, я п’ю кілька разів на тиждень, але ж я можу зупинитися, який же це алкоголізм!», – Скаже будь алкоголік. «Так, я роблю ставки багато років, постійно в пристойному мінусі, але мені просто не щастить, скоро все зміниться», – вважає всякий ігроман. Але, на жаль, залежність – це те, від чого людина не може взяти і просто відмовитися, яким би простим йому це не здавалося.

 Ігроманія – серйозне захворювання, як будь-якого іншого захворювання, у неї бувають різні стадії. Залежність виникає доволі швидко – вже через півтора року, і протікає у три стадії. Перша стадія називається легким захопленням. Виникає вона вже після того, як користувач пограв у гру декілька разів і відчув особливість віртуального світу: графіку, звук, факт імітації реального життя чи фантастичних сюжетів. Стадія захоплення проявляється тоді, коли гравець відчуває постійне бажання «втекти» від реального світу у віртуальний. І з часом виникає сама залежність – у «геймера» відбувається переоцінка моральних цінностей. Якщо гравець протягом якогось часу не отримує «порцію задоволення» від гри, він починає відчувати дискомфорт, невпевненість у собі, навіть можливі приступи депресії.

За допомогою, як правило, звертаються або їх приводять, вже люди, які зазнали серйозних втрат через ігроманію. Це, можна сказати, основний «симптом» – втрати. Втрати фінансові, соціального статусу, особистих відносин – найчастіше через борги. Через це втрачаються друзі, близькі. Можуть виникати проблеми з законом на тлі невиплачених кредитів, люди можуть звертатися навіть до кримінальних структур в пошуках грошей. Всі це розуміють і бачать, але зупинитися не можуть. Це і є ознака залежності від ігор – вони не в змозі припинити без сторонньої допомоги.

Ігромани зі світу спортивних ставок

Особливість тих гравців, які роблять ставки, в їх ставленні до себе. Вони вважають себе непоганими аналітиками, проробляють певний інтелектуальний труд. Загалом, не вважають, що покладаються тільки на удачу, і вірять, що все залежить винятково від них. Дійсно, існують люди, які діють беземоційно, покладаються тільки на розрахунок, їх цікавлять ставки або біржова гра як форма заробітку. Вони повинні частіше вигравати або ж як мінімум приблизно в рівних пропорціях перемагати і програвати.

Отже, якщо людина постійно більше втрачає у грошах, але при цьому не обмежує себе, а продовжує і навіть піднімає ставки, то ніякої аналітики та розрахунку за цим немає, це вже прояв ігроманії. І гравця від аналітика відрізняє те, що його цікавить не виграш, як би він собі це не вселяв.

– Його «наркотик», якщо так можна висловитися, – це азарт, збудження від самої гри, сплески високого рівня емоційного стану, як позитивні, так і негативні. Ейфорія перемоги, відчай поразки – гравець хоче їх відчувати постійно, і це тягне його ставити знову і знову. Професійні гравці заробляють своєю грою, тому у їхніх діях немає місця емоціям, тільки розрахунок.  Ігромани ж, навіть якщо вони непогано розбираються у ставках, діятимуть на емоціях і нелогічно, бо це змушує відчувати більше збудження, страх програти і бажання перемогти. Точка неповернення тут – коли гра із задоволення перетворюється у проблему, яка змушує втрачати все більше грошей.

Але дуже небагато здатні цей момент відчути. Тому що, навіть втративши задоволення від процесу, вони бачать перспективу його отримання в майбутньому. Тому залежним людям дуже важко слідувати слогану британської соціальної реклами When fun stops – stop.

Отже проблема є. Суспільство не звертає на це належну увагу. А комп’ютер продовжує заманювати у віртуальний світ все більше і більше людей, роблячи їх залежними. Ну чим не сюжет для фантастичного фільму про те, як комп’ютер зробив людей своїми рабами.