ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СТЕПАНА ЗЕНОНОВИЧА ҐЖИЦЬКОГО

  «Хай завжди буде благословенне у людській пам’яті ім’я Степана Зеноновича Ґжицького, бо постать Його воістину велика і безсмертна»

(Вірослав Лобур – учень С. З. Ґжицького)

Сьогодні (19 серпня) минає 49 років (помер 19.08.1976 року), як не стало дорогої Людини, яка дала путівку у життя не одному десятку молодих людей, що сформували наукове ядро Львівської школи біохіміків, видатного вченого, педагога і гуманіста, доктора ветеринарної медицини, доктора біологічних наук, члена-кореспондента НАН України, академіка УАСГН, дійсного члена Наукового товариства імені Т. Шевченка, почесного члена Об’єднання українських ветеринарних лікарів США і Канади, заслуженого діяча науки України, професора Степана Зеноновича Ґжицького.

Життя цієї благородної Людини стало символом служіння науці, прикладом для наслідування. Наукову роботу Степан Зенонович розпочав ще будучи студентом під керівництвом професора В. Морачевського з вивчення біохімічних процесів в організмі тварин і людини, а також впливу на обмін речовин різних дієт. У 1931 році захистив дисертацію на тему «Про вплив однокомпонентної і змішаної дієти та додатку солей на деякі компоненти крові і сечі» й отримав науковий ступінь доктора ветеринарної медицини. У 1940 році рішенням ВАК СРСР без захисту дисертації було присвоєно науковий ступінь доктора біологічних наук та вчене звання професора по кафедрі біохімії. Обраний дійсним членом НТШ у Львові (1942). Член-кореспондент АН УРСР (1951), академік УАСГН (тепер НААНУ) (1959), заслужений діяч наук УРСР (1960), почесний член Об’єднання українських ветеринарних лікарів США і Канади. Наукова діяльність мала два напрями: дослідження біохімічних процесів у тварин при різних захворюваннях, тобто питання клінічної ветеринарної біохімії (у разі деяких хвороб було запропоновано інсулінотерапію) та вивчення особливостей обміну речовин в організмі жуйних тварин у зв’язку з їх годівлею для розробки теоретичних основ підвищення продуктивності. Важливим результатом цього напряму було з’ясування ролі рубця у загальному метаболізмі та вивчення симбіозу жуйних тварин з мікроорганізмами, що заселяють передшлунки.

Завдяки успішній підготовці ним наукових кадрів у галузі біохімії і розумінню потреби дальшого поглиблення і розширення досліджень з вивчення особливостей обміну речовин в організмі продуктивних тварин, у 1960 році на базі лабораторії біохімії Науково-дослідного інституту землеробства і тваринництва західних районів України у Львові було створено Український науково-дослідний інститут фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин (зараз це Інститут біології тварин УААН). Ініціатором, організатором і першим директором цього інституту був С. З. Ґжицький. Одночасно із керуванням Інститутом учений завідував кафедрою біохімії.

Степан Зенонович Ґжицький належить до когорти тих учених, чиї імена назавжди залишаться в історії науки, пам’яті людства. У ньому вдало поєднувалися якості глибокого дослідника, видатного організатора, педагога. Він є основоположником сучасної клінічної біохімії тварин.

Був чудовим психологом, який наділений проникливим розумом, спостережливістю і тонким почуттям гумору, справжнім європейцем, незвичайно культурною і бездоганно вихованою людиною. Завжди елеґантно-скромний, зі смаком одягнений, він був зразком джентльмена.

Визнанням наукового доробку С. З. Ґжицького є: заснування премій його імені Західним науковим центром НАНУ для молодих вчених та НААНУ; встановлення меморіальних таблиць в Університеті та Інституті біології тварин; присвоєння його імені Університету; розміщення портрета у галереї вчених; присвоєння імені навчальній аудиторії; заснування стипендії для студентів; створення про нього фільмів; відкриття меморіального музею; проведення іменних наукових читань, видання книги про життя та 5-ти томів наукових праць, урочистих академій та конференцій; випуск ювілейної медалі; нагородження різними урядовими нагородами; обрання депутатом, головою Львівського біохімічного товариства, головою оргкомітету ІІ Українського біохімічного з’їзду та членом редакційної колегії провідних біохімічних журналів.

Наукові здобутки С. З. Ґжицького та його школи (16 докторів і 52 кандидати наук) – це ціла епоха у розвитку біохімії: його ідеї, теорії, концепції, відкриття значною мірою збагатили світову біохімію, розширили її горизонти, сприяли формуванню нової генерації біохіміків та спеціалістів тваринництва. Іще за життя Степана Зеноновича його окремі наукові положення ввійшли до класики біохімічної науки та у навчальні підручники і посібники як пріоритетні надбання.

Усім своїм життям Степан Зенонович довів свою безмежну любов до України і людей. Його життя – це приклад самовідданого служіння людству і науці.

Насамкінець хотілося б відзначити, що нам, послідовникам і учням Степана Зеноновича, прийдешнім поколінням є чого повчитися у цієї простої і водночас видатної, неперевершеної у своєму гуманізмі, відданості науці та суспільству особистості. Це про таких, як він, сказано: «Можна бути одночасно і великим Вченим і доброю Людиною».

За фінансового сприяння і духовного бажання Вірослава Васильовича Лобура (учень Степана Зеноновича) та документального забезпечення Василем Гуменюком (дуже близька Людина до Степана Зеноновича) був створений фільм «Брати Ґжицькі» (автори: Юрій Матьора та Людмила Розуменко). Цей фільм розміщено в ютубі: https://www.youtube.com/watch?v=jmqKuRbasdI і доступний для перегляду.

Іван ПАРУБЧАК, професор

Віктор ГАЛЯС, професор

з Днем пасічника !

Світла пам’ять випускнику нашого Університету Степану Мальчику

З глибоким сумом сповіщаємо, що 8 серпня 2025 року на війні загинув випускник нашого університету – Степан Мальчик (16.07.1987 – 08.08.2025).

Степан народився у Львові, навчався у загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №31. Вищу освіту здобув у нашому Університеті на факультеті економіки та менеджменту (сьогодні – факультет менеджменту, бізнесу та публічного адміністрування) за спеціальністю «Зовнішньоекономічна діяльність». Після закінчення навчання працював у Сихівському відділі соціального захисту Львівської міської ради, а згодом – у сфері логістики на приватних підприємствах.

Світла пам’ять...

У селі Піски дзвонили дзвони, що оплакують єдиного сина священника — солдата Тараса Іванусу.

Тарас випускник факультету ветеринарної медицини.

Тиша вулиць, сльози людей і чорна стрічка війни, яка торкнулася кожної хати, — усе це стало частиною останньої дороги молодого воїна додому.

"Не потоком шумних і галасливих фраз... " З нагоди вшанування пам'яті Юлії Бояновської

12 серпня 2025 року минув рік, як біля населеного пункту Греківка Луганської області за волю України загинула юна дівчина, старша гранатометниця-операторка третьої штурмової бригади, студентка факультету економіки та менеджменту (сьогодні – факультет менеджменту, бізнесу та публічного адміністрування) нашого Університету Юлія Бояновська.
Громада рідного села Кнісело Бібрської ОТГ Львівської області 16 серпня увічнила пам’ять про Юлію молитвою на поминальному богослужінні та посвяченням пам’ятника. Слова скорботи і подяки лунали з уст односельчан, церковного хору, місцевого пароха о. Остапа Борняка, декана факультету Олега Гримака.

Юлія у війську мала позивний «Тиша», бо «не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любила Україну». Нехай ці слова Митрополита Андрея Шептицького нагадують кожному з нас про тиху, зате діяльну любов юної Героїні, яка вважала своїм покликанням захист рідної землі.