“Усі мої знання лише допомогли мені зрозуміти ту красу, яка не досягається наукою і досвідом, а скоріше є чудом і ласкою долі”.

(В.Морачевський)

Серед імен, які збагатили науку, зокрема з питань вивчення біохімічних процесів при патології, почесне місце належить відомому вченому, педагогу і громадському діячеві, хто спричинився до наукової слави Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького, доктору медицини і філософії, доктору біологічних наук, професору Вацлаву Морачевському.

Народився Вацлав Морачевський  27 вересня 1867 року у Варшаві, де закінчив філологічну гімназію. Пізніше він навчався на хіміко-технологічному факультеті Швейцарського політехнічного інституту в Цюріху. Після закінчення навчання, у цьому ж році В.Морачевський став студентом медичного факультету Цюріхського університету. Будучи студентом університету, працював асистентом на кафедрі фізіології і завідувачем хімічною лабораторією. По закінченню університету захистив  дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії .

В 1895-1898 рр. В.Морачевський працював лікарем міської лікарні в м.Кракові. Продовжити наукову працю в Кракові він не зміг, оскільки не завжди його погляди співпадали з поглядами місцевої професури, а тому певний час знову завідував хімічної лабораторії медичної клініки Цюріхського університету. Подальша праця В.Морачевського (1899-1901 рр.) пов’язана з Львівським університетом, де йому 21 грудня 1901 року після здачі екзаменів був виданий диплом з правом лікарської практики у галузі хірургії, офтальмології і акушерства.

Значний період життя (1901-1920 рр.) В.Морачевського пов’язаний з відомим курортом у Карлових Варах (Чехія), де він працював практикуючим лікарем. У цей же період взимку він працював у клініках і наукових установах Львова, Цюріха, Палермо. В часи Першої світової війни В.Морачевський працював гарнізонним лікарем у Лінці. З 1921 р. і до останніх днів життя (помер 30.09.1950 р., похований на Личаківському цвинтарі у Львові) науково-педагогічна і громадська діяльність В.Морачевського була пов’язана з Львівською академією ветеринарної медицини, де він спочатку завідував кафедрою лікарської хімії і загальної патології, пізніше кафедрами біохімії, патологічної фізіології та обирався проректором і ректором академії (1925-1927 рр.). У 1940 р. В.Морачевському без захисту дисертації було присвоєно науковий ступінь доктора біологічних наук та вчене звання професора .

Науково-педагогічна діяльність професора В.Морачевського була багатопланова. Він започаткував новий напрямок – клінічна біохімія і підсумував дослідження у 1904 році як посібник з клініко-хімічних досліджень.

На підставі значного експериментального матеріалу, одержаного при дослідженні хімічного складу сечі, та даних особистої лікарської практики, ним у 1936 році була опублікована монографія “Лікування ниркових хвороб”.

Ряд робіт професора В.Морачевського були присвячені вивченню патогенезу при міоглобінемії та коліках у коней. Дальший розвиток цих досліджень та розробку методів терапії здійснив його учень академік С.Гжицький.

Значну роботу провадив професор В.Морачевський з підготовки наукових кадрів. У відгуку на його працю в цьому напрямку зазначено, що він “виховував учнів вірних його поглядам, пробуджуючи в них любов до науки, серйозних поглядів на життя і покликання лікаря”. Він старався всіляко сприяти розвитку у молодих людей самостійного мислення. Цінував незалежність та оригінальність мислення учнів. Професором В.Морачевським було підготовлено 7 докторів (В.Сковронський, С.Гжицький, Р.Сливінський, Г.Янковський, Т.Садовський, З.Еви) та одного кандидата наук (С.Романов), який згодом також захистив докторську дисертацію. Його учні В.Сковронський та С.Гжицький, продовжували працювати в університеті завідувачами кафедр (В.Сковронський – фармакології і патологічної фізіології, С.Гжицький – біологічної і органічної хімії), а С.Романов – професором з курсу патологічної фізіології.

Не випадково, що йому був наданий почесний титул: doctor honoris kausa Львівської академії ветеринарної медицини. Визнанням наукового доробку В.Морачевського було обрання його дійсним членом ряду наукових Товариств.

Професор В.Морачевський був вченим з великим діапазоном наукових зацікавлень. Будучи знавцем 9 мов, маючи енциклопедичні знання у галузі гуманітарної і ветеринарної медицини, біології і філософії, він вважався одним із відомих знавців літератури, музики і мистецтва. В.Морачевський виявляв великий інтерес до української культури, популяризував творчість Т.Шевченка, І.Франка, особливо В.Стефаника. В.Морачевський і його дружина С.Окуневська (перша жінка-лікарка в Австро-Угорщині, перша на західноукраїнських землях жінка-українка, що здобула університетську освіту) відіграли першорядну роль у творчому рості і остаточному шліфуванні таланту В.Стефаника, який в автобіографічному нарисі “Серце” з вдячністю пише: “Вацлав Морачевський – моя дорога в світ. ... Софія Морачевська – пані, що навчила мене любити Русів і правду в собі”.  В.Морачевський був близьким приятелем відомої співачки С.Крушельницької. У його квартирі часто збиралася львівська інтелігенція.

Професор В.Морачевський виділявся серед польської професури академії своєю прихильністю до українських студентів. Будучи ректором академії, він допоміг відновити культурно-просвітницьке товариство українських студентів “Ватра” та був його опікуном до 1939 року. Студенти ласкаво прозивали свого вчителя “Дід Морач”.  Як свідчать спогади про професора В.Морачевського, він безкоштовно лікував бідних пацієнтів, а тому його образно називали “лікарем убогих”, купував ліки для студентів.

На кафедрі біологічної та загальної хімії (відділ біохімії) в Університеті ветеринарної медицини та біотехнологій у 1997 році відкрито меморіальний музей С.З.Гжицького, в якому є багато експонатів, пов’язаних з життям професора Вацлава Морачевського.

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького шанує пам’ять професора Вацлава Морачевського. На одному із корпусів університету було відкрито художньо-меморіальну таблицю, організовано виставку “Родина Морачевських-Окуневських”, присвоєно ім’я одній із аудиторій. Але найбільшою шаною професору Вацлаву Морачевському, очевидно, є присвоєння університету імені його учня С.Гжицького, якому він відкрив дорогу у світ науки.

У США проживають внуки, правнуки і прапраправнуки Вацлава Морачевського і Софії Окуневської, з якими є гарні дружні стосунки. Вони щоразу коли приїздять до Львова відвідують університет,  цікавляться  історією та вшануванням родів Морачевських та Окуневських.

У даному матеріалі далеко не повно висвітлено життєвий шлях та науково-педагогічна діяльність професора В.Морачевського, тому що велична постать цієї людини як вченого, гуманіста, мистецтво- та літературознавця потребує подальшого глибокого вивчення та осмислення.

 

Ректор Університету, член-кор.НААНУ, професор Володимир Стибель

Професор Університету Віктор Галяс

• Попередня
• Наступна