Здавалося, що людство зрозуміло сенс життя, і гасло «Ніколи знову» вкарбувалося в найтвердіші голови та стало імунітетом для мільярдів мешканців планети. Однак, не для всіх. Є у Східній Європі частина невиліковних, мозок яких пожирає вірус ненависті. Питання зараз, навіть, не втому, хто вони, а як та скільки часу ще треба, щоб нарешті «плату №6» ізолювати, бо божевільні стали небезпечні для людства… Новий навчальний рік ми ще не розпочинали в таких умовах…В умовах війни. Ані урочистої академії, ані численних привітань, ані свята з піснями і танцями – усе це втратило свою вартість… Війна перекреслила плани, надії і сподівання мільйонів українців. Ми навчилися жити день за днем, вдивляючись у телевізор, комп’ютер чи телефон, читаючи найголовніші новини, в очікуванні кожного дня дзвінків від рідних та друзів, які там, на передовій, ведуть запеклу боротьбу з окупантами, молитися не лише зранку і ввечері, а щоразу перед тим, як переглядаємо списки загиблих... Ці випробування випали на долю українського народу. Некрологи, співчуття, біль, сльози – ворогу немає прощення!

Вірою і молитвою ми підносимо наші серця до Бога і просимо про перемогу над ордою. Так, у нас вселилася неймовірна віра. Ми віримо, що Всевишній нам допоможе, адже день перемагає ніч. Ми віримо в наших воїнів – вони, як леви, вгризаються в рідну землю, тримаються за кожний відвойований клаптик, за кожне життя. Ми віримо, що наша нація воскресне, стане ще сильнішою і змінить світ! Гасло «Все заради перемоги» – не просто гасло. Це – наша мантра, те, що ми сповідуємо, докладаємо зусиль і прагнемо усією душею. Тому наша газета «Світ університету», яка видається за кошти читачів, не виходила з початку війни. Сьогодні також немає коштів, щоб видавати накладом улюблену газету. Але адміністрація університету і наш редакційний колектив вирішили продовжувати видавати її онлайн. І ви, наші дорогі читачі: викладачі, співробітники, студенти і гості зможете її читати на інтернет-сторінці нашого університету. Адже нам є про кого писати, ми маємо чим пишатися, серед нас багато героїв, які своїми справами наближають перемогу. Це ті, хто сьогодні полишили викладання чи навчання і на передовій б’ють ворога і женуть його з нашої землі, це ті, хто працюють у тилу, збираючи провізію, медикаменти, обладнання і все необхідне для наших воїнів, допомагають і опікуються біженцями, це ті, хто виконують свою місію - навчають професії і виховують справжніх патріотів, і, звичайно, ті, хто навчаються, докладають зусиль, щоб у майбутньому стати добрим фахівцем, щоб свої вміння і навички застосувати для відбудови нашої незалежної матінки України. Коли ми все це робимо добре, нас не здолати!

 

З вірою в перемогу редактор газети Марія Голик

• Попередня
• Наступна