14 січня 2024 року виповнилося 124 роки від дня народження Людини, яка дала путівку у життя не одному десятку молодих людей, що сформували наукове ядро Львівської школи біохіміків, видатного вченого, педагога і гуманіста, доктора ветеринарної медицини, доктора біологічних наук, члена-кореспондента НАН України, академіка УАСГН, дійсного члена Наукового товариства імені Т. Шевченка, почесного члена Об’єднання українських ветеринарних лікарів США і Канади, заслуженого діяча науки України, професора Степана Зеноновича Ґжицького.

Наукові здобутки С. З. Ґжицького та його школи (16 докторів і 54 кандидати наук) – це ціла епоха у розвитку біохімії: його ідеї, теорії, концепції, відкриття значною мірою збагатили світову біохімію, розширили її горизонти, сприяли формуванню нової генерації біохіміків та спеціалістів тваринництва. Ще за життя Степана Зеноновича його окремі наукові положення ввійшли до класики біохімічної науки та у навчальні підручники і посібники як пріоритетні надбання. Усім своїм життям Степан Зенонович довів безмежну любов до України і людей. Його життя – це приклад самовідданого служіння людству і науці. Насамкінець хотілося б відзначити, що нам, послідовникам і учням Степана Зеноновича, прийдешнім поколінням є чого повчитися у цієї простої і водночас видатної, неперевершеної у своєму гуманізмі, відданості науці та суспільству особистості. Це про таких, як він, сказано: “Можна бути одночасно і великим Вченим і доброю Людиною”. Особливими рисами Вчителя були його інтелігентність та гуманізм. Так, як Степан Зенонович розумів людей – це дар Божий. І слово професор, коли йшлося про нього, означало не лише його вчене звання, але й людську та наукову велич.

 

Визнанням наукового доробку С. З. Ґжицького є: заснування премій його імені Західним науковим центром НАНУ для молодих учених та НААНУ; встановлення меморіальних таблиць в Університеті та Інституті біології тварин; присвоєння його імені Університету; розміщення портрета у галереї вчених; присвоєння імені навчальній аудиторії; заснування стипендії для студентів; створення про нього фільмів; відкриття меморіального музею; проведення іменних наукових читань, видання книги про життя та 4-х томів наукових праць, урочистих академій та конференцій; випуск ювілейної медалі; нагородження різними урядовими відзнаками; обрання депутатом, головою Львівського біохімічного товариства, головою оргкомітету ІІ Українського біохімічного з’їзду та членом редакційної колегії провідних біохімічних журналів, тощо.

Степан Зенонович Ґжицький увійшов у історію науки як один із видатних українських біохіміків ХХ століття. Він є гордістю не лише українського народу, а й світової науки. Такі, як він, вписали золоту сторінку в історію української інтелігенції, в підвалини наукової честі і моралі. Цю думку можна завершити словами Вірослава Лобура (учня Степана Зеноновича): “Тож нехай завжди буде благословенне у людській пам’яті ім’я Степана Зеноновича Ґжицького, бо постать його воістину велика і безсмертна”.

Іван Парубчак, професор

Віктор Галяс, професор

• Попередня
• Наступна