22 січня 1919 року – 105 років тому – між Українською Народною Республікою (УНР) та Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР) у Києві на Софійській площі було підписано Акт злуки, у якому зазначено: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України… Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”.

Свято Дня Соборності України засвідчує єдність, неподільність, соборність нашої держави, нагадує кожному українцеві про пройдений Україною тернистий і непростий шлях та про усіх борців за українську державність, які ціною власного життя виборювали право на вільну, незалежну, соборну Україну.

Сьогодні наша боротьба за віковічні національні цінності, за рідну землю, за майбутнє нашої держави продовжується. Вже другий рік поспіль зустрічаємо День Соборності України зі сумом і водночас вдячністю всім тим, хто віддав найдорожче – власне життя – за нас, за нашу державу та її демократичні прагнення.

У 1990 році День Соборності України відзначено символічною акцією “Живий ланцюг”, у якій учасники, взявшись за руки, з’єднали Київ та Львів. У наші дні такий ланцюг перейшов у дещо інший вимір, зі символічної акції перетворився на діяльний вияв єдності нашого народу. Адже спільні зусилля тих, хто на передовій, і тих, хто забезпечує воїнів усім необхідним, тих, хто змушений покинути рідну домівку через ворожий напад, та тих, хто не полишив у біді співгромадян, тих, хто данатить, волонтерить, своєю працею наближає нашу перемогу, утверджують нас як націю, котра готова боронити свою землю, мову, культуру.

Прийміть щирі вітання з нагоди величного державного свята – Дня Соборності України. Хай наші спільні цінності, любов до рідного краю, волелюбність і віра у свої сили згуртовують нас для реалізації високої мети – перемоги над ворогом, відновлення та зміцнення незалежної демократичної заможної та cоборної України.

Будьмо мудрими, мужніми та єднаймося задля Батьківщини!

Слава Україні! Героям слава!

В. о. ректора, професор Іван ПАРУБЧАК

 

• Попередня
• Наступна