«Усі мої знання лише допомогли мені зрозуміти ту красу, яка не досягається наукою і досвідом, а скоріше є чудом і ласкою долі».

(В. Морачевський)

У цей день (30.09.1950 р.) минає 75 років з часу, коли відійшов на вічний спочинок Вацлав Морачевський – відомий вче­ний, педагог, громадський діяч, доктор медицини і філософії, доктор біологічних наук, професор, ректор Академії ветеринарної медицини у Львові (1925–1927 років).

Народився Вацлав Морачевський 27 вересня 1867 року у Варшаві, де закінчив філологічну гімназію. Пізніше він навчався на хіміко-технологічному факультеті Швейцарського політехнічного інституту в Цюриху. Після закінчення навчання, у цьому ж році В. Морачевський став студентом медичного факультету Цюрихського університету. Будучи студентом університету, працював асистентом на кафедрі фізіології і завідувачем хімічною лабораторією. По закінченні Університету захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії .

У 1895–1898 роках В. Морачевський працював лікарем міської лікарні в м. Кракові. Продовжити наукову працю в Кракові він не зміг, оскільки не завжди його погляди збігалися з поглядами місцевої професури, а тому певний час знову завідував хімічною лабораторією медичної клініки Цюрихського університету. Подальша праця В. Морачевського (1899–1901 роки) пов’язана з Львівським університетом, де йому 21 грудня 1901 року після здачі екзаменів був виданий диплом з правом лікарської практики у галузі хірургії, офтальмології і акушерства.

Значний період життя (1901–1920 роки) В. Морачевського пов’язаний із відомим курортом у Карлових Варах (Чехія), де він працював практикуючим лікарем. У цей же період взимку він працював у клініках і наукових установах Львова, Цюриха, Палермо. В часи Першої світової війни В. Морачевський працював гарнізонним лікарем у Лінці. З 1921 року і до останніх днів життя (помер 30.09.1950 року, похований на Личаківському цвинтарі у Львові) науково-педагогічна і громадська діяльність В. Морачевського була пов’язана з Львівською академією ветеринарної медицини, де він спочатку завідував кафедрою лікарської хімії і загальної патології, пізніше кафедрами біохімії, патологічної фізіології та обирався проректором і ректором академії (1925–1927 роки). У 1940 році В. Морачевському без захисту дисертації було присвоєно науковий ступінь доктора біологічних наук та вчене звання професора.

Науково-педагогічна діяльність професора В. Морачевського була багатопланова. Він започаткував новий напрям – клінічна біохімія і підсумував дослідження у 1904 році як посібник з клініко-хімічних досліджень. На підставі значного експериментального матеріалу, одержаного при дослідженні хімічного складу сечі, та даних особистої лікарської практики, він у 1936 році опублікував монографію «Лікування ниркових хвороб». Ряд робіт професора В. Морачевського були присвячені вивченню патогенезу при міоглобінемії та коліках у коней. Дальший розвиток цих досліджень та розробку методів терапії здійснив його учень академік С. Ґжицький.

Значну роботу провадив професор В. Морачевський з підготовки наукових кадрів. У відгуку на його працю в цьому напрямі зазначено, що він «виховував учнів вірних його поглядам, пробуджуючи в них любов до науки, серйозних поглядів на життя і покликання лікаря». Він старався всіляко сприяти розвитку у молодих людей самостійного мислення. Цінував незалежність та оригінальність мислення учнів. Професор В. Морачевський підготував 7 докторів (В. Сковронський, С. Ґжицький, Р. Сливінський, Г. Янковський, Т. Садовський, З. Еви) та одного кандидата наук (С. Романов), який згодом також захистив докторську дисертацію. Його учні В. Сковронський та С. Ґжицький, продовжували працювати в Університеті завідувачами кафедр (В. Сковронський – фармакології і патологічної фізіології, С. Ґжицький – біологічної і органічної хімії), а С. Романов – професором з курсу патологічної фізіології. Не випадково, що йому був наданий почесний титул: Doctor Honoris Causa Львівської академії ветеринарної медицини. Визнанням наукового доробку В. Морачевського було обрання його дійсним членом кількох наукових товариств.

Професор В. Морачевський був ученим з великим діапазоном наукових зацікавлень. Будучи знавцем 9 мов, маючи енциклопедичні знання у галузі гуманітарної і ветеринарної медицини, біології і філософії, він вважався одним із відомих знавців літератури, музики і мистецтва. В. Морачевський виявляв великий інтерес до української культури, популяризував творчість Т. Шевченка, І. Франка, особливо В. Стефаника. В. Морачевський і його дружина С. Окуневська (перша жінка-лікарка в Австро-Угорщині, перша на західноукраїнських землях жінка-українка, що здобула університетську освіту) відіграли першорядну роль у творчому рості й остаточному шліфуванні таланту В. Стефаника, який в автобіографічному нарисі «Серце» з вдячністю пише: «Вацлав Морачевський – моя дорога в світ. ... Софія Морачевська – пані, що навчила мене любити Русів і правду в собі». В. Морачевський був близьким приятелем відомої співачки С. Крушельницької. У його квартирі часто збиралася львівська інтелігенція.

Професор В. Морачевський виділявся серед польської професури академії своєю прихильністю до українських студентів. Будучи ректором академії, він допоміг відновити культурно-просвітницьке товариство українських студентів «Ватра» та був його опікуном до 1939 року. Студенти ласкаво прозивали свого вчителя «Дід Морач». Як свідчать спогади про професора В. Морачевського, він безкоштовно лікував бідних пацієнтів, а тому його образно називали «лікарем убогих», купував ліки для студентів.

На кафедрі біохімії в Університеті ветеринарної медицини та біотехнологій у 1997 році відкрито меморіальний музей С. З. Ґжицького, в якому є багато експонатів, пов’язаних із життям професора Вацлава Морачевського.

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького шанує пам’ять професора Вацлава Морачевського. На одному із корпусів Університету було відкрито художньо-меморіальну таблицю, організовано виставку «Родина Морачевських-Окуневських», присвоєно ім’я одній із аудиторій. Але найбільшою шаною професору Вацлаву Морачевському, очевидно, є присвоєння Університету імені його учня С. Ґжицького, якому він відкрив дорогу у світ науки.

У США проживають онуки, правнуки і прапраправнуки Вацлава Морачевського і Софії Окуневської, з якими є гарні дружні стосунки. Вони щоразу, коли приїздять до Львова, відвідують Університет, цікавляться історією та вшануванням родів Морачевських та Окуневських.

У цьому матеріалі далеко не повно висвітлено життєвий шлях та науково-педагогічну діяльність професора В. Морачевського, тому що велична постать цієї людини як вченого, гуманіста, мистецтво- та літературознавця потребує подальшого глибокого вивчення та осмислення.

Ректор Університету, професор Іван ПАРУБЧАК

Професор Університету Віктор ГАЛЯС

• Попередня
• Наступна