«Хай завжди буде благословенне у людській пам’яті

ім’я Степана Зеноновича Ґжицького, бо постать

Його воістину велика і безсмертна»

(Вірослав Лобур – учень С.З.Ґжицького)

14 січня 2026 року виповнюється 126 років від дня народження Людини, яка дала путівку у життя тим молодим науковцям, що сформували наукове ядро Львівської школи біохіміків, видатного вченого, педагога і гуманіста, доктора ветеринарної медицини, доктора біологічних наук, члена-кореспондента НАН України, академіка УАСГН, дійсного члена Наукового товариства імені Т. Шевченка, почесного члена Об’єднання українських ветеринарних лікарів США і Канади, заслуженого діяча науки України, професора Степана Зеноновича Ґжицького.

Життя цієї благородної Людини стало символом служіння науці, прикладом для наслідування.

Степан Зенонович Ґжицький належить до когорти тих учених, чиї імена назавжди залишаться в історії науки, пам’яті людства. У ньому вдало поєднувалися якості глибокого дослідника, видатного організатора, педагога. Він є основоположником сучасної клінічної біохімії тварин.

Визнанням наукового доробку С. З. Ґжицького є:

заснування премій його імені Західним науковим центром НАНУ для молодих вчених та НААНУ;

встановлення меморіальних таблиць в Університеті та Інституті біології тварин;

присвоєння його імені Університету; розміщення портрета у галереї вчених;

присвоєння імені навчальній аудиторії;

заснування стипендії для студентів; створення про нього фільмів; відкриття меморіального музею; проведення іменних наукових читань, видання книги про життя та 5-ти томів наукових праць, урочистих академій та конференцій; випуск ювілейної медалі; нагородження різними урядовими нагородами; обрання депутатом, головою Львівського біохімічного товариства, головою оргкомітету ІІ Українського біохімічного з’їзду та членом редакційної колегії провідних біохімічних журналів.

Наукові здобутки С. З. Ґжицького та його школи (16 докторів і 52 кандидати наук) – це ціла епоха у розвитку біохімії: його ідеї, теорії, концепції, відкриття значною мірою збагатили світову біохімію, розширили її горизонти, сприяли формуванню нової генерації біохіміків та спеціалістів тваринництва.

Ще за життя Степана Зеноновича його окремі наукові положення ввійшли до класики біохімічної науки та у навчальні підручники і посібники як пріоритетні надбання.

 

Усім своїм життям Степан Зенонович довів свою безмежну любов до України і людей. Його життя – це приклад самовідданого служіння людству і науці.

Нам, послідовникам і учням Степана Зеноновича, прийдешнім поколінням є чого повчитися у цієї простої і водночас видатної, неперевершеної у своєму гуманізмі, відданості науці та суспільству особистості.

Це про таких, як Він, сказано: «Можна бути одночасно і великим Вченим і доброю Людиною».

Іван Парубчак, професор

Віктор Галяс, професор

• Наступна