Витоки ветеринарної освіти і науки в Західній Україні по праву сягають 1784 року – часу заснування кафедри ветеринарії при медичному факультеті Львівського університету. Відтоді протягом довготривалого часу ветеринарна освіта і наука в Галичині і на Буковині розвивалася у складних політико-економічних умовах Австрійської імперії, опісля Австро-Угорської монархії. Вони пройшли непростий шлях свого становлення і реформування через кафедру ветеринарії Львівського університету (1784–1805), Львівський ліцей (1806–1817), медико-хірургічні студії (1817–1848), вимушену перерву у тридцять два роки й, зрештою, завершились відкриттям у 1881 році самостійного навчального ветеринарного закладу – Львівська цісарсько-королівська ветеринарна школа (тепер це Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького на вул. Пекарській, 50, що на перехресті з вулицею Тершаківців). На той час вона знаходилася в іншому місці – в старих будинках на вулиці Костя Левицького, 59, 63, 67, де сьогодні знаходиться деканат факультету ветеринарної медицини, а також окремі кафедри і лабораторії. На фасаді там уміщені пам’ятні таблиці, присвячена одному з давніх ректорів Академії В. Морачевському та відомому вченому-біохіміку, професору Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького-І. Головацькому. У 1897 р. Ветеринарна школа у Львові набула статусу академії, де ветеринарія надовго стала домінуючим напрямом освіти і науки.

Ветеринарні дисципліни за той період викладали такі відомі педагоги і вчені, як Юрій Хмель (1747–1805), Петро Зайфман (1823–1903), Генрик Кадий (1851–1912), Антоній Баранський (1850–1915), Йосиф Шпільман (1855–1920), Вацлав Морачевський (1867–1950), Стефан Гаєвський (1878–1939), Казимир Щудловський (1890–1985), Володимир Кульчицький (1862–1936), Ян Прус (1859–1926), Станіслав Круліковський (1853–1924), Зигмунт Марковський (1872–1951), котрі здобули Ветеринарній школі та Академії ветеринарної медицини у Львові європейську славу.

З початком Другої світової війни Західна Україна опинилася під владою більшовиків. У жовтні 1939 року Львівська академія ветеринарної медицини була реорганізована у Львівський ветеринарний інститут, який мав тоді лише один факультет – ветеринарний.

Напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року перервав майже на рік навчальну і наукову діяльність інституту. Лише у квітні 1942 року навчання розпочалося на Державних ветеринарних фахових курсах, директором яких був д-р Оскар Габерзанґ, а потім проф. Юрґен Вітте.

Діяльність у відновленому радянському інституті почалася 1 серпня 1944 року. Ветеринарний факультет, попри сталінські та нацистські репресії, зберіг окремі навчальні та наукові традиції Львівської ветеринарної школи й Академії ветеринарної медицини.

На плечі перших повоєнних деканів – доцентів Западнюка Г.П., Семененка Б.М., Предтеченського С.О., Архипова В.В. випало важке завдання – відновити роботу факультету та його матеріальну базу. Наступні декани доценти Сутягін B.C., Стояновський С.В., Середа В.Г., Корж Б.А., Коляда М.В., Кириловський М.С. працювали над удосконаленням навчального, наукового і виховного процесів. Була опрацьована комплексна система управління якістю підготовки спеціалістів і поліпшення їх практичних навичок.

Від 1946 року факультет очолювали доценти: Г.П. Западнюк (1946–1948), Б.М. Семененко (1949–1950), С.О. Предтеченський (1951–1952), В.В. Архипов (1953–1955), B.C. Сутягін (1956–1964), С.В. Стояновський (1965), В.Г. Середа (1966–1967), Б.А. Корж (1967–1975), М.В. Коляда (1975–1981), М.С. Кириловський (1982–1987), М.В. Козак (1988–2010 , з 1997р. – професор університету), Стибель В.В. (2010–2014, з січня 2011р. – професор), Ю.С. Стронський (від 2014р.).

Заступниками декана були доценти: К.П. Балацький (1966–1969), П.М. Олійник (1970–1980), З.П. Назаркевич (1979–1984), В.Й. Тирановець (1981–1988), Д.Ф. Гуфрій (1984), М.В. Козак (1988), Д.Д. Хміляр (1989), А.О. Драчук (1989–2009), А.А. Гамота (1990–1993), А.Р. Мисак (1994–2000), В.Я. Присяжнюк (2000–2003), С.К. Демидюк (1994–2014), Д.М. Левківський (2003–2009), B.C. Федорович (1989), В.В. Стибель (2009–2014, з січня 2011 р. – професор), Ю.С. Стронський (2009–2014), М.Г. Личук (2011–2015), Ю.М. Леньо (з 2014 року), І.В. Двилюк (2015–2018), асист. Є.С. Гащук (2015–2019), І.А. Максимович (з 2017 року, з січня 2024р. – професор), Р.М. Івашків (з 2019 року).

Микола Васильович Коляда (17.05.1939 – 11.11.2002) народився в селі Скаківка на Житомирщині. У 1946–1953 роках навчався у Дідківській середній школі Чуднівського району Житомирської області. З 1953 по 1957 рік навчався у Новочорторийському зооветеринарному технікумі. Від 1961 року його життя і праця були пов’язані з Львівським зооветеринарним інститутом, де студіював ветеринарну медицину, закінчив аспірантуру під керівництвом проф. Степана Стояновського, став кандидатом біологічних наук, доцентом кафедри кліндіагностики. Автор понад 60 наукових праць.

Микола Семенович Кириловський (28.12.1937 – 11.08.2007) народився у м. Кам’янське. В ЛЗВІ навчався на ветеринарному факультеті, працював головним ветлікарем господарства «Комарнівське», закінчив аспірантуру у проф. Альмєєва Х.Ш., асистент і доцент кафедри патологічної анатомії. Близько семи років був деканом факультету. В 1972 – 1973 рр. працював в університеті м. Кабула, столиці Афганістану, де готував ветеринарні кадри для цієї країни. Автор понад 50 наукових праць.

Згідно наказу № 70/31 від 27 червня 1988 року звільнили від займаної посади декана ветеринарного факультету доцента Кириловського М.С.

Виконувати обов’язки декана поклали на доцента Гуфрія Дмитра Федоровича наказ № 477-3 від 12 липня 1988 року. Наказ № 806 -3/2 звільнили по особистій заяві Гуфрія Д.Ф. від обов’язків декана від 12 грудня 1988 року. Гуфрій Д.Ф обов’язки декана передав на свого заступника декана упродовж чотирьох місяців Козакові Михайлові Васильовичу. Дмитро Гуфрій повернувся на свою кафедру для продовження праці над докторською дисертацією.

Козак Михайло Васильович (01.01.1949 – 06.10.2018) народився в с. Корнич Коломийського району Івано-Франківської області. Навчався в Корницькій середній школі, яку закінчив у 1966 році. Після закінчення середньої школи працював на заводі ‟Сільмаш” у Коломиї (1966 – 1968). Два роки служив в армії. У 1970 році вступив на ветеринарний факультет ЛЗВІ, який закінчив з відзнакою, а з 1 вересня 1975 року зарахований асистентом кафедри ветеринарно-санітарної експертизи. За сумісництвом працював секретарем комітету комсомолу інституту (1975–1979), виконував обов’язки проректора з виховної роботи (1981–1985).

Навчався в цільовій заочній аспірантурі Ленінградського ветеринарного інституту. В 1986 році захистив кандидатську дисертацію і отримав науковий ступінь кандидата ветеринарних наук. У липні 1988 року призначений заступником декана факультету ветеринарної медицини, а в грудні того ж року на альтернативній основі обраний деканом. У липні 1997 року переведений на посаду професора кафедри ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи. У червні 1998 року обраний дійсним членом академії відділення ‟Технологія харчової промисловості”. Опублікував 248 праць. Автор посібника ‟Навчально-виховний процес на факультеті ветеринарної медицини” (1988), співавтор підручників, практикуму, довідника з ветеринарно-санітарної експертизи (1995, 1998, 2004, 2005), монографій (2001, 2008), типових програм.

За умов незалежної України ветеринарний факультет з ініціативи декана проф. Козака М.В. у жовтні 1992 року було перейменовано на факультет ветеринарної медицини, відповідно його випускників почали іменувати лікарями ветеринарної медицини.

4 серпня 2003 року указом Президента України йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник ветеринарної медицини України». Михайло Козак нагороджений знаком «Відмінник аграрної освіти та науки» ІІІ ступеня, ювілейним орденом «За заслуги у розвитку науки, освіти, промисловості та мистецтва», почесний доктор ветеринарних наук, має трудову відзнаку «Знак Пошани», почесне звання «Ветеринарний лікар року» (2007), почесний професор Харківської державної зооветеринарної академії.

Рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України М.В. Козаку надано вчене звання професора кафедри ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи, стандартизації та сертифікації.

Стибель Володимир Володимирович народився 29 січня 1968 року у с. Більче Миколаївського району Львівської області. З 23 листопада 2009 року призначений на посаду заступника декана, а з 24 січня 2011 року – декан факультету ветеринарної медицини. У 2014 році обраний на посаду ректора Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького.

Стронський Юрій Степанович народився 2 квітня 1975 р. в м. Куйбишеві (РФ). У 1992 році закінчив Самбірську СШ № 7, працював у дослідному господарстві «Лішнянське». У 1998 році з відзнакою закінчив факультет ветеринарної медицини ЛДАВМ імені С.З. Ґжицького. У 1998–2001 рр. навчався в аспірантурі при кафедрі патологічної анатомії і гістології (науковий керівник – проф. Урбанович П.П.). Кандидатську дисертацію захистив у 2004 р. в Національному аграрному університеті (м. Київ). З 2002 року і по сьогоднішній день працює на кафедрі нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії (спочатку – асистентом, тепер – доцентом кафедри). З 2009 р. – заступник декана, а в липні 2015 р. обраний на посаду декана факультету. Від 2016 року – член (секретар) науково-методичної комісії сектору вищої освіти Науково-методичної ради МОН України зі спеціальності 211 «Ветеринарна медицина».Співавтор 86 наукових і навчально-методичних праць, у тому числі трьох навчальних посібників і одного підручника з грифом Міністерства аграрної політики та продовольства України, одного деклараційного патенту, співрозробник затвердженого Стандарту вищої освіти України за спеціальністю 211 «Ветеринарна медицина» для другого (магістерського) рівня вищої освіти.

Секретарками деканату працювали І.І. Новик у 1966–1994 роках, М.А. Прокоп’юк – у 1994–2010 рр., а від 2011 року – Г.В. Сусол.

Сусол Галина Василівна народилася 12 листопада 1970 року в с. Топорів, Буського району Львівської області. В 1989–1994 рр. навчалася у Львівській академії ветеринарної медицини, де здобула спеціальність ветеринарного лікаря. З 2004 року – старша лаборантка на кафедрі епізоотології, з 2011 – секретарка деканату, а з 2016 – методистка факультету ветеринарної медицини.

Вагомий внесок у розвиток ветеринарної науки та освіти у другій половині ХХ століття та на початку ХХІ століття внесли вчені С.З. Ґжицький, Є.М. Беркович, І.Д. Головацький, Г.В. Звєрева, Ф.Ю. Палфій, В.А. Сковронський, З.П. Скородинський, С.В. Стояновський, К.В. Секретарюк, С.П. Хомин, Й.Л. Мельник, П.П. Урбанович, В.Й. Скорохід, О.І. Канюка, В.С. Кононенко, М.В. Демчук, І.І. Олексюк, B.I. Завірюха, М.В. Козак, А.М. Стадник, Д.Ф. Гуфрій, В.М. Гунчак, В.І. Тирановець, М.В. Коляда, А.О. Драчук, Г.І. Коцюмбас, А.Р. Мисак, В.Ю. Стефаник, В.В. Стибель, І.Д. Юськів, Н.М. Хомин, Л.Г. Слівінська, В.Й. Божик, А.М. Тибінка, Б.В. Гутий та багато інших.

Сьогодні факультет ветеринарної медицини – це потужний навчально-науково-методичний центр, до складу якого входить дев’ять кафедр (акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин імені Г.В. Звєревої; внутрішніх хвороб тварин та клінічної діагностики; епізоотології; паразитології та їхтіопатології; нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії; нормальної та патологічної фізіології імені С.В. Стояновського; мікробіології та вірусології; фармакології та токсикології; хірургії), а також цикл безпеки життєдіяльності і цивільного захисту. За наказом ректора 27 вересня 2022 р. на підставі рішення Вченої ради Університету створений «Навчально-виробничий центр клінічної ветеринарної медицини ЛНУВМБ імені С.З. Ґжицького – ветеринарна клініка ВетЦентр», який є структурним підрозділом факультету ветеринарної медицини (керівник д.вет.н., професор І.А. Максимович).

Підготовка фахівців за спеціальністю «Ветеринарна медицина» для потреб ринку праці як України, так і країн Європейського Союзу ведеться за освітнім ступенем «Магістр». На факультеті ветеринарної медицини навчається понад 1100 студентів, у т.ч. 86 іноземців (до 2022р.). Підготовку лікарів ветеринарної медицини ведуть 17 докторів наук, професорів, 60 кандидатів наук, доцентів, 13 докторів філософії, 10 старших викладачів, 10 асистентів. Обслуговує навчальний процес більш ніж 150 співробітників. Для покращення навчально-методичної, наукової і клінічної підготовки студентів, магістрів, аспірантів і докторантів функціонує клініка ветеринарної медицини, а при кафедрах акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин, хірургії, внутрішніх хвороб тварин та клінічної діагностики, епізоотології, паразитології та іхтіопатології ведеться прийом дрібних і великих тварин, птахів, для лікування яких залучені здобувачі вищої освіти.

Факультет у рамках Міжнародного проєкту Транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007–2013 рр. бере активну участь у формуванні Школи передових методів діагностики зі спеціалізованими лабораторіями та надсучасної клініки дрібних домашніх тварин. На кафедрах внутрішніх хвороб тварин та клінічної діагностики, нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії створено науково-виробничі консультативні центри, на кафедрі мікробіології та вірусології – навчально-дослідну лабораторію, на кафедрі паразитології та іхтіопатології – паразитологічну лабораторію, на кафедрі епізоотології – діагностично-профілактичний кабінет, на кафедрі хірургії створено наукову лабораторію та проведено реконструкцію приміщення клініки тварин, передопераційного залу, стерилізаційної кімнати. Кафедрою епізоотології перебудовано приміщення віварію та розпочато реконструкцію лабораторії; проведено капітальний ремонт кафедри нормальної та патологічної фізіології імені С.В. Стояновського; обладнано сховище прекурсорів та приміщення аптеки кафедрою фармакології та токсикології; обладнано кабінет ультразвукової діагностики, акушерської та андрологічної патології при кафедрі акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин імені Г.В. Звєревої.

При кафедрах факультету працюють студентські наукові гуртки, які дозволяють здобувачам реалізовувати свій потенціал під час навчання, а далі можливість пов’язати свій вибір в житті з наукою.

За новітньої історії (з 1991р.) на факультеті випущено біля 6 тис. фахівців, в т.ч. магістрів ветеринарної медицини.

У період з 2010 року захищено 30 докторських дисертацій, 63 кандидатські дисертації та 15 докторів філософії.

Для поглиблення практичної підготовки майбутніх фахівців проводяться циклові заняття в умовах виробництва, зокрема: Львівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок, Львівський державний іподром, приватні ветеринарні клініки Західного регіону України та передових господарств різних форм власності. Кращі студенти-старшокурсники проходять клінічне стажування у ветеринарних клініках Польщі, тваринницьких господарствах Франції, Королівства Данії та ін. Міжнародне визнання факультету ветеринарної медицини не тільки у Європі, а й за її межами сприяє збільшенню кількості іноземних студентів із Польщі, Сирії, Палестини, Лівану, Канади, США, Індії та Кенії. Значна увага приділяється наданню науково-педагогічними працівниками консультативної підтримки господарствам різної форми власності.

Випускники факультету початку 1950-х років стали згодом відомими діячами української діаспори США і Канади: доктор Степан Держко, меценат української справи, який спонсорував певні кошти на розвиток матеріально-технічної бази факультету; доктори Богдан Ткачук, Ярослав Ґелета, Євген Ґіль, Павло Гладкий, Володимир Король підтримували і частина з них далі підтримує тісні професійні контакти з факультетом; д-р Сергій Винярський подарував факультетові наукові журнали Об’єднання українських ветеринарних лікарів Америки, а вдова доктора Я. Ґелети передала його особистий архів. Між факультетом і факультетами ветеринарної медицини Варшави, Вроцлава, Любліна, Ольштина укладено договори про співпрацю, постійно відбувається обмін науковими делегаціями студентами і навчальною літературою.

Важливе місце в навчальному процесі відіграють музеї при кафедрах нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії, хірургії, паразитології та іхтіопатології. Постійно працює рада факультету, на засіданнях якої розглядаються питання, пов’язані з покращенням різних видів роботи. Методична рада факультету (голова – проф. Тибінка А.М.) аналізує хід навчального процесу, допомагає деканату контролювати його якість.

При кафедрах факультету також ведеться підготовка наукових кадрів через аспірантуру, працює докторантура.

Крім навчальної, наукової та виховної роботи, студенти і співробітники беруть участь у громадському житті факультету й університету.

Чимало студентів займаються різними видами спорту. Серед відомих спортсменів – випускники факультету Павло Андрієнко, член збірної України з легкої атлетики, неодноразовий переможець і призер міжнародних та республіканських змагань; Давид Ярослав – чемпіон світу з гирьового виду спорту; Олексій Доманицький – чемпіон України з вільної боротьби.

У травні 2000 року факультет ветеринарної медицини обраний членом Європейської асоціації вищих навчальних закладів ветеринарної медицини.