«Зарваниця — це місце, де людина може в тиші зустрітися з Богом через посередництво Матері Божої». У суботу 23 березня 2024 року, усі охочі приєдналися до прощі, яку очолив студентський капелан нашого університету о. Віталій Караман. Зарваниця це не просто якесь одне село чи якась одна святиня-це цілий комплекс храмів, каплиць, джерел, адміністративних будівель, стації хресної дороги. А на пагорбі цього святого місця розташований монастир Святого Івана Хрестителя Студійського уставу, заснований в 1922 р. старанням Митрополита Андрея (Шептицького). Після включення Західної України до складу СРСР монастир закрили, а монахів розігнали. Під час Другої світової війни студити повернулися і відбудували монастирські приміщення та церкву. У 1944 р. радянський комуністичний режим остаточно ліквідував монастир, водночас було знищено й монастирську церкву. На території обителі радянська влада створила колгосп. Однак, монахи продовжили свою просвітницьку і духовну діяльність у підпіллі аж до 1986 р. Упродовж своєї підпільної діяльності монахи переховували чудотворну ікону Пресвятої Богородиці, часто пересиджуючи «облави» в лісах та нетрях на околиці Зарваниці.

11 липня 1993 р. недалеко від цілющого джерела, на горі, за стараннями тодішнього ігумена о. Севастьяна, відбулося освячення місця під новий Свято-Троїцький монастир. Невдовзі тут було споруджено монастирський будинок та чудову дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці (архітектор дерев’яної церки Роман Сулик). Власне в цьому храмі спільнота прочан нашого університету,  мали можливість служити Божественну літургію. Усі бажаючі перед літургією мали можливість приступити, до Святої тайни сповіді, а по закінченні літургії прийняти святе причастя, відтак здійснити одну із місій великого посту! Гарне  повчальне слово, яке сказав о.Віталій "Людина завжди прагне, щоб її проблеми, життєві питання вирішилися одразу і вмить. Тому для всіх, кого священники сюди провадять або хто сам іде до Зарваниці, чи їдуть паломництвами, — передумова одна для всіх, звичайна: це покаяння". Після закінчення літургії, всі смачно потрапезували у трапезній кімнаті Зарваниці. Опісля молитовно пройшли  Хресну дорогу, у якій були присутні багато моментів любови  до нашого Спасителя. Завершується хресна дорога копією Гробу Господнього у Зарваниці. А далі перед прочанами відкривається унікальний комплекс споруд, який неофіційно називається «Український Єрусалим», де відтворені святі місця, пов’язані зі стражденним життям Ісуса Христа. Це своєрідні образи-символи, які нагадують паломникам про біблійні місця. До комплексу споруд входять Левові ворота (ворота святого Стефана), Гетсиманський сад (Гетсиманія), Сходи покаяння (святі сходи), Голгофа, Гріб Господній, Камінь Помазання, купіль Витезда, Вежа Давида.

Після молитви хресної дороги ми побували у незвичайному храмі Зарваниці, всередині якої створили копію житла Богородиці в Назареті. Оригінал хатини зберігається нині в італійському місті Лорето. За переказами, саме в ній архангел Гавриїл благовістив Пречистій Діві Марії про народження Божого Сина.

А на завершення нашої прощі мали можливість молитись в долині села Зарваниця, де на березі річки Стрипи стоїть парафіяльна церква Зарваницької Божої Матері. Саме тут століттями зберігається чудотворний образ Богородиці й б’є цілюще джерело.

Це був гарний теплий день у святому місці, де людина на мить забуває про буденне життя, та присвячує час для себе, для Бога. Цю душевну жертву, ніщо так не передасть, поки  ми не відчуємо самі!

Студент 1-го курсу ФВМ Святослав АЛІФОНОВ,

керівник ВСКРУ Тетяна КУПЧАК