Хресна дорога - це ті спогади, коли Пилат засудив Ісуса Христа на смерть, освячена невинною Кров'ю, нечуваними стражданнями та незліченними Ранами Святого Тіла. Розважаючи про Христові страсті, Його терпіння і муки, люди йшли за Ісусом, крок за кроком аж на гору Голгофту, де було виконано вирок смерті - розп'яття.

 

Сьогодні кожен з нас міг пройти подібним шляхом , беручи участь у Богослужінні хресної дороги, яка відбулася 9 квітня. Ректор, викладачі, студенти, співробітники нашого університету взяли участь у Хресній дорозі, яка розпочалася з церкви Святої Трійці і пролягла через усю територію студмістечка ЛНУВМБ імені С.З.Ґжицького. Святі отці – настоятель церкви Святої Трійці отець Степан Кащук та капелан університету отець Роман Довгань розпочали вступну молитву і благословили на хресну дорогу бажаючих, даючи можливість кожному пізнати себе, знайти своє місце у цій Хресній дорозі та запитати: "хто я?"
Усі чотирнадцять стацій трагічної дороги Ісуса Христа були позначені на університетській території лампадками, котрі освічували цей шлях роздумів, терпіння і покаяння.

Розважання про страсті Христові – це одна з умов Хресної дороги. Кожен, хто бере участь, так би мовити, «приміряє» жертву Ісуса Христа, адже лише через біль і терпіння відбувається очищення душі і таким чином ми наближаємось до Господа нашого. У цій хресній дорозі, студенти, читали розважання, написані молодою людиною, студенткою, недавньою випускницею НУ «Львівська політехніка» Марією Косар. У них дівчина зуміла передати роздуми, сумніви, каяття мільйонів пересічних молодих людей, які стоять на порозі життя і не знають, яким шляхом іти, у кого просити допомоги, заступництва… Пам’ятаєте, як Ісуса засуджують на смерть?
«Пилат же сказав до них: «Що за зло вчинив він?»А вони ще гірше кричали: «Розіпни його!» Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп’яли.
(Мр.15:14-15.)
І ось, що про це думає молода людина: «Ісусе, Тебе засуджують… Але що мені до того? Це було давно, дуже давно, та й люди тоді були не надто розумні… Зараз все по-іншому… Ніхто зараз нікого не судить… Зараз гуманність у нас… Розвиток… Прогрес…
От мене, наприклад, ніхто не судить… Роби, що хочеш, і живи, як бажаєш…

Так, Господи, мене ніхто не судить і, навіть, Ти! За те я чудово з цим справляюсь!. І як грім серед ясного неба мене осяюють твої слова: «Що ви зробили одному з найменших Моїх братів, Ви мені зробили».. Це ж треба… А скільки разів на день я, через осудження інших, викликаю на суд Тебе?..
Я час від часу відчуваю голос своєї совісті і, напевне, це Ти мене торкаєшся. Тому я не хочу більше, щоб ти залишався для мене таким далеким і незрозумілим… Так, багато чого я не можу пояснити, але бажаю надалі пізнати Тебе щодня. Амінь».
Ідучи від стації до стації, розважання і молитви переплітались із побожними піснями, які виконували учасники народної студентської капели «Ватра» під проводом керівника ВСКРУ Тетяни Купчак.
Кожен, хто пройшов цей шлях, хай, навіть, умовний, жертвував свою молитву за прощення гріхів, за спокій в родині, за здоров 'я дітей, за народ, за церкву, тощо. Студентський капелан, отець Роман Довгань, завершуючи підсумував: «Сьогодні, коли ми йшли Хресною дорогою, як і тоді, коли Ісус йшов на страту, навколо зустрічались люди, які стояли осторонь, інші - кудись поспішали у справах, ще інші – байдуже спостерігали, що відбувається поряд. Начебто ніщо не змінилося за тисячі років. Однак змінилося. Божий Син взяв на себе гріхи усього людства. Він падав тричі. Ми падаємо десятки, сотні разів, але це нам прощається, бо Син Божий уже відкупив людський рід від гріха і вічної загибелі. І свою любов до Нього, ми можемо засвідчити молитвою, сповіддю, покаянням, і приступити до світлого свята Воскресіння Христового з очищеною душею».

Закінчилась Хресна дорога біля скульптури Божої Матері молитвою "Отче наш".
Прес-служба ЛНУВМБ імені С.З.Гжицького