Цього дня 210 років тому в одній українські родині народився той, кому судилося прославити свою сім’ю та свою Батьківщину на увесь світ. Непроста доля судилася цій дитині, та попри всі життєві випробування він, за словами Івана Франка: “став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим… Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду… Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйоні людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко”.

Будучи людиною універсальних обдарувань та інтересів, Тарас Шевченко залишив по собі величезну творчу спадщину – поетичну та малярську, яка суттєво вплинула на становлення й розвиток нової української літератури і мистецтва. Його “Кобзар” став свого роду світоглядним та патріотичним Святим Письмом для кожного українця. Цю книгу зберігають та передають як сімейну реліквію від покоління до покоління, Шевченкове слово супроводжувало багатьох українців у тюрмах, таборах і на засланні, на чужині, в еміграції. Шевченків дух був на Майдані і зараз перебуває з воїнами Збройних Сил України.

Зараз наша держава вкотре проживає непрості часи. Сучасне покоління українців продовжує тривалу боротьбу за право жити на своїй вільній землі, читати та розмовляти рідною мовою, виховувати дітей на національних цінностях. Кожен із нас щодня стикається з викликами війни, долає різні випробування, й, незважаючи на все це, нам варто працювати на нашу спільну перемогу над ворогом, дбати про відбудову України й орієнтиром та дороговказом на подальшому шляху державотворення та демократизації суспільства хай будуть слова Видатного Кобзаря:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

В. о. ректора, професор Іван ПАРУБЧАК

• Попередня
• Наступна