«Навіть найславетніші імена забуваються,
якщо про них не згадувати».

Степан Зенонович Ґжицький

Сьогодні (19 серпня) минає 48 років (помер 19.08.1976 року), як не стало дорогої Людини, яка дала путівку у життя не одному десятку молодих людей, що сформували наукове ядро Львівської школи біохіміків, видатного вченого, педагога і гуманіста, доктора ветеринарної медицини, доктора біологічних наук, члена-кореспондента НАН України, академіка УАСГН, дійсного члена Наукового товариства імені Т. Шевченка, почесного члена Об’єднання українських ветеринарних лікарів США і Канади, заслуженого діяча науки України, професора Степана Зеноновича Ґжицького.

Життя цієї благородної Людини стало символом служіння науці, прикладом для наслідування. У кожного вченого своя доля і своя слава. Доля С. З. Ґжицького була нелегкою, адже пережито дві світові війни, здобуття освіти також було нелегким: закінчення екстерном гімназії, таємне навчання в університеті, навчання в академії ветеринарної медицини в часи утисків з боку окупаційної влади, родинні негаразди. І лише наполегливість та велике бажання утвердитися в житті відкрили шлях у науку, дали можливість привернути до себе увагу Людини, якій не байдужа була доля обдарованих самородків. Цією людиною був професор Вацлав Морачевський – вчений з енциклопедичними знаннями, який вмів цінувати розум та загальнолюдські вартості.

Професор Вацлав Морачевський – вчитель Степана Зеноновича Ґжицького

Наукову роботу розпочав ще будучи студентом під керівництвом професора В. Морачевського з вивчення біохімічних процесів в організмі тварин і людини, а також впливу на обмін речовин різних дієт. У 1931 році захистив дисертацію на тему «Про вплив однокомпонентної і змішаної дієти та додатку солей на деякі компоненти крові і сечі» і отримав науковий ступінь доктора ветеринарної медицини. У 1940 році рішенням ВАК СРСР без захисту дисертації було присвоєно науковий ступінь доктора біологічних наук та вчене звання професора по кафедрі біохімії. Обраний дійсним членом НТШ у Львові (1942). Член-кореспондент АН УРСР (1951), академік УАСГН (тепер НААНУ) (1959), заслужений діяч наук УРСР (1960), почесний член Об’єднання українських ветеринарних лікарів США і Канади. Наукова діяльність мала два напрями: дослідження біохімічних процесів у тварин при різних захворюваннях, тобто питання клінічної ветеринарної біохімії (у разі деяких хвороб було запропоновано інсулінотерапію) та вивчення особливостей обміну речовин в організмі жуйних тварин у зв’язку з їх годівлею для розробки теоретичних основ підвищення продуктивності. Важливим результатом цього напряму було з’ясування ролі рубця у загальному метаболізмі та вивчення симбіозу жуйних тварин з мікроорганізмами, що заселяють передшлунки.

С. З. Ґжицький з учнями. Перший ряд (зліва на право): І. Пупін, І. Фікташ, Я. Германюк, С. Ґжицький, І. Головацький, І. Павлюк, В. Головач;
Другий ряд: С. Кусень, В. Скорохід, Н. Довгань, І. Розгоні, І. Макар, П. Лагодюк, З. Назаркевич;
Третій ряд: А. Кінаш, М. Вольський, Ф. Вридник, Є. Яхтельський, Ю. Курило, І. Лівак, М. Мартинюк, Ф. Палфій

Завдяки успішній підготовці ним наукових кадрів у галузі біохімії і розумінню потреби дальшого поглиблення і розширення досліджень з вивчення особливостей обміну речовин в організмі продуктивних тварин, у 1960 році на базі лабораторії біохімії Науково-дослідного інституту землеробства і тваринництва західних районів України у Львові було створено Український науково-дослідний інститут фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин (зараз це Інститут біології тварин УААН). Ініціатором, організатором і першим директором цього інституту був С. З. Ґжицький. Одночасно із керуванням Інститутом учений завідував кафедрою біохімії.
Степан Зенонович Ґжицький належить до когорти тих учених, чиї імена назавжди залишаться в історії науки, пам’яті людства. У ньому вдало поєднувалися якості глибокого дослідника, видатного організатора, педагога. Він є основоположником сучасної клінічної біохімії тварин.
Був чудовим психологом, який наділений проникливим розумом, спостережливістю і тонким почуттям гумору, справжнім європейцем, незвичайно культурною і бездоганно вихованою людиною. Завжди елеґантно-скромний, зі смаком одягнений, він був зразком джентльмена.
Визнанням наукового доробку С. З. Ґжицького є: заснування премій його імені Західним науковим центром НАНУ для молодих вчених та НААНУ; встановлення меморіальних таблиць в Університеті та Інституті біології тварин; присвоєння його імені Університету; розміщення портрета у галереї вчених; присвоєння імені навчальній аудиторії; заснування стипендії для студентів; створення про нього фільмів; відкриття меморіального музею; проведення іменних наукових читань, видання книги про життя та 5-ти томів наукових праць, урочистих академій та конференцій; випуск ювілейної медалі; нагородження різними урядовими нагородами; обрання депутатом, головою Львівського біохімічного товариства, головою оргкомітету ІІ Українського біохімічного з’їзду та членом редакційної колегії провідних біохімічних журналів.

Учасники наукового читання, присвяченого пам’яті С. З. Ґжицького, біля його могили (03.07.1997 року)

Меморіальна таблиця С. З. Ґжицькому на корпусі Львівського національного університету ветеринарної медицини і біотехнологій імені С. З. Ґжицького (скульптор І. Микитюк, архітектор В. Турецький)

Відкриття меморіального музею С. З. Ґжицького на кафедрі біохімії і біотехнології (03.07.1997 року). (Зліва направо: Р. М. Шмідт – 54-й учень С .З. Ґжицького, Р. М. Лубківський – земляк С. З. Ґжицького, уродженець с. Острівець, В. Л. Галяс – 53-й учень С. З. Ґжицького, Р. Й. Кравців – ректор Університету 1989–2009 років

Погруддя С. З. Ґжицького (скульптор І. Микитюк) у меморіальному музеї. Фрагмент експозиції

Наукові здобутки С. З. Ґжицького та його школи (16 докторів і 52 кандидати наук) – це ціла епоха у розвитку біохімії: його ідеї, теорії, концепції, відкриття значною мірою збагатили світову біохімію, розширили її горизонти, сприяли формуванню нової генерації біохіміків та спеціалістів тваринництва. Іще за життя Степана Зеноновича його окремі наукові положення ввійшли до класики біохімічної науки та у навчальні підручники і посібники як пріоритетні надбання.

Життєпис С. З. Ґжицького та 5-томне зібрання його праць

Виступ Віктора Галяса (53 учень С. З. Ґжицького) про С. З. Ґжицького як фундатора Львівської школи біохіміків під час проведення: 1 – наукового заходу «Лекція Степана Ґжицького» (05.03.2020 року); 2 – на урочистій Академії з нагоди 120-річчя від народження Степана Зеноновича та 60-річчя Інституту біології тварин НААНУ (03.11.2020 року)

Виконувач обов’язків ректора ЛНУВМБ імені С. З. Ґжицького, професор Іван Парубчак під час презентації 5-томного зібрання праць С. З. Ґжицького в Інституті біології тварин НААН (16.05.2024 року)

Усім своїм життям Степан Зенонович довів свою безмежну любов до України і людей. Його життя – це приклад самовідданого служіння людству і науці.
Насамкінець хотілося б відзначити, що нам, послідовникам і учням Степана Зеноновича, прийдешнім поколінням є чого повчитися у цієї простої і водночас видатної, неперевершеної у своєму гуманізмі, відданості науці та суспільству особистості. Це про таких, як він, сказано: «Можна бути одночасно і великим Вченим і доброю Людиною».
За фінансового сприяння і духовного бажання Вірослава Васильовича Лобура (учень Степана Зеноновича) та документального забезпечення Василем Гуменюком (дуже близька Людина до Степана Зеноновича та мій Приятель) був створений фільм «Брати Ґжицькі» (автори: Юрій Матьора та Людмила Розуменко). Цей фільм розміщено в ютубі: https://www.youtube.com/watch?v=jmqKuRbasdI і доступний для перегляду.

Іван ПАРУБЧАК, професор
Віктор ГАЛЯС, професор

• Попередня
• Наступна