У рамках курсу «Основи української державності, культури та духовності» куратори кафедри менеджменту доценти Минів Р.М., Левків Г.Я. та Коробка С.В. провели екскурсію територією університету для студентів 1-го курсу спеціальності 073 «Менеджмент».

Під час екскурсії студенти дізналися про історію ЛНУВМБ імені С.З. Гжицького та ознайомилися з історією найстаріших споруд університету – пам’яток архітектури.
Найстарішою спорудою є костел і монастир сакраменток, який у 1744—1780 роках побудували з каменю за проєктом відомого архітектора німецького походження Бернарда Меретина. У 1785 році було закінчено огорожу та першу половину, після «йозефінської касати» храм на тривалий час закрили. Також були зведені монастирські келії та мури. На території обителі розбили сад, який проіснував до XX століття.
Реставрація комплексу монастиря сакраменток розпочалася у 1990-х роках. Викладачі та студенти, тоді зооветеринарного вишу, власним коштом та на зібрані пожертви відремонтували костел Заручин Пресвятої Діви Марії та святого Йосифа. Його було передано УГКЦ й у грудні 1995 року й освячено на храм Святої Трійці.
У 1995—2017 роках настінні розписи, іконостас і навісні ікони храму Святої Трійці виконував відомий український художник-іконописець, заслужений діяч мистецтв України Микола Рибенчук.
У колишніх приміщеннях монастиря на другому поверсі облаштовано гуртожиток №2, а на першому поверсі - кафедри української та іноземних мов, менеджменту, інформаційних технологій у менеджменті й публічного управління та адміністрування нашого університету.
У парковій зоні знаходиться палац Туркулів-Комелло.

Палац збудовано близько 1840–1843 років (за іншою версією 1810—1830 рр.) за зразками венеційської ґотики на замовлення графа Генрика Северина Дідушицького (від 1842 року в палаці мешкала його вдова Теодозія Дідушицька з графів Мельжинських). Автор проекту ймовірно Фридерик Бауман. Як описує Мєчислав Орловіч, у середині XIX ст., коли палацом володіла графиня Феліція Комелло (донька графа Тадеуша Туркула), її садиба була вкрита ґонтом і виглядала як справжній приміський маєток. У 20—30-х роках XX століття належав родині Батицьких, з якої походила перша «Miss Polonia» (1930) — акторка Софія Батицька (Zofia Batycka).
З 1937 року палац у розпорядженні Львівської Академії Ветеринарної Медицини. Зараз тут знаходиться навчальний корпус нашого університету

Один із яскравих прикладів архітектури радянського ретроспективного академізму, виразниками якого були учні дійсного члена Академії наук СРСР Івана Жолтовського, є навчальний корпус біолого-технологічного факультету й факультету економіки та менеджменту.

В архітектурі будівлі тодішнього Зооветеринарного інституту знайшли відображення принципи палладіанства, що їх активно розвивав у радянській архітектурі Іван Жолтовський, а втілив у даному проекті один із найближчих його помічників Микола Сукоян.
На південно-західному наріжнику будинку встановлена меморіальна дошка з бронзи (розміром 70х50 см) у вигляді скульптурного погруддя проф. Степана Ґжицького. Внизу на дошці напис: "В інституті, колишній академії ветеринарної медицини навчався і працював видатний український біохімік, член-кореспондент АН УРСР, академік УАСГН, професор Степан Ґжицький". Дошка відкрита у 1991 р. згідно з рішенням Львівського облвиконкому №5 від 3.01.1990 р. виконана за проектом скульптора Василя Турецького та архітектора Івана Микитюка.