- Деталі
-
Опубліковано: 15 квітня 2025
-
Перегляди: 62
З глибоким сумом сповіщаємо про смерть нашого дорогого колеги, доктора хімічних наук, професора Анатолія Олександровича Федорчука, який був не лише видатним науковцем і педагогом, але й надзвичайно чесною, порядною та чуйною людиною. Його внесок у розвиток науки, виховання молодого покоління та підтримку колег є неоціненним.
Анатолій Олександрович Федорчук народився 23 квітня 1958 року у cелі Дуліби Гощанського району Рівненської області. У 1980–1985 роках навчався на хімічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Хімія» і здобув кваліфікацію «Хімік, викладач». Після завершення навчання працював на цьому ж факультеті, де обіймав посади від інженера до головного наукового співробітника НДЧ. 6 лютого 1991 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Взаємодія компонентів в системах {Y,Ce,Sm,Ho,Yb}-Li-Ga», 14 березня 2007 року захистив докторську дисертацію на тему «Інтерметаліди ґалію та рідкісноземельних елементів. Cинтез, структура, властивості». У 1998 році йому присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності «неорганічна хімія», а у 2013 році – вчене звання професора.
Із 7 липня 2008 року працював у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького на посадах завідувача кафедри неорганічної та органічної хімії та професора кафедри біохімії.
Керував п’ятьма проєктами Міжнародного Центру Дифракційних Даних (ICDD) та був співвиконавцем проєктів за кошти державного бюджету України. Проходив наукові стажування в Інституті фізичної хімії твердої речовини (м. Дрезден, Німеччина) загалом 30 місяців.
Член спеціалізованих Вчених рад по захисту дисертацій Чернівецького національного університету (спеціальність «Хімія твердого тіла») та Ужгородського національного університету (спеціальність «Неорганічна хімія»).
Співавтор трьох монографій, 10 патентів та 528 наукових публікацій, 188 з яких індексуються у Scopus та Web of Science (h-index 26).
Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях.
Колектив кафедри біохімії та працівників Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького висловлює щирі співчуття рідним та близьким.
Парастас відбудеться о 19.00 15 квітня,
чин похорону – о 10.00 16 квітня 2025 року у Каплиці Різдва Хрестителя Господнього Йоана ПЦУ за адресою місто Львів, вулиця Пекарська, 52.
- Деталі
-
Опубліковано: 05 березня 2025
-
Перегляди: 115
03 березня 2025 року з нагоди 100-річчя від дня народження відбулися заходи із вшанування пам’яті видатного українського вченого, випускника нашого Університету доктора біологічних наук, професора, академіка ВАСГНІЛ та УААН Федора Юрійовича Палфія. У день пам’яті викладачі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького та учні видатного вченого вшанували світлу пам’ять свого Вчителя спільним молебнем у храмі Святої Трійці та відвідали місце спочивання на Личаківському кладовищі. У молебні взяла участь також родина Федора Юрійовича: внук Роман з дружиною Зоряною та правнучкою.
Детальніше: ДО 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АКАДЕМІКА Федора Юрійовича Палфія- Деталі
-
Опубліковано: 01 березня 2025
-
Перегляди: 159
Не завжди ми вміємо цінувати те, що дається нам у житті, шанувати тих, хто завжди поруч. Лише, на жаль, з плином часу розуміємо, коли втрачаємо. Щоденна суєта не дає часом змоги бачити велике поруч, а воно тут, біля тебе, у цю мить і другої такої не буде. Кожен, хто хоча б раз спілкувався з Федором Юрійовичем, зрозумів, що втратив людину з великої літери, людину великодушну, шляхетну, щиросердечну, котру дала нам одна з перлин щедрої української землі – Закарпаття. Федір Юрійович Палфій народився 3 березня 1925 року у селі Королево Виноградівського району у сім’ї робітника. Батько працював кочегаром і машиністом на залізниці. Мати не працювала, точніше, працювала важко – виховувала п’ятьох синів. Батьки, хоча й не мали вищої освіти, та дітей своїх хотіли бачити високоосвіченими, добропорядними. Троє із синів закінчили вищі навчальні заклади: один працював учителем, другий – медиком, а Федір Юрійович став ученим, без перебільшення, зі світовим ім’ям. З великою повагою Федір Юрійович відзивався про батька, суворого, вимогливого, але такого доброго. А з якою теплотою згадував про матір! При згадці про неї він змінювався на очах. Це була якась фанатична любов сина до матері. Він її просто обожнював.
Здобувати освіту Федір Юрійович розпочав у 1931 році, навчаючись у початковій школі села Варяца. Через п’ять років був переведений у перший клас громадської школи у селі Королево, після закінчення якої вступив у гімназію в місті Хуст. Навчався там якраз у період німецько-угорської окупації, а закінчив навчання в гімназії у місті Берегове. І чи то наслідуючи брата Михайла, чи, може, за компанію з другом-однокласником, Федір Юрійович подався в Ужгородський медичний інститут. Ретельно відвідував заняття, слухав лекції, старанно готувався до іспитів, але відчував, що не до цього лежить його душа. Студента все більше манив світ тварин, якими снив з дитинства. І не закінчивши першого курсу медінституту, перевівся у Львівський зооветеринарний інститут. З цієї нагоди часом любив підсміхатися над самим собою: «який з мене був би лікар, коли я так люблю запах коров’ячого молока, пору жнив, коли налиті зерном злаки хиляться до землі – це збирають хліб», – і тут же додавав: «яка прекрасна наша земля, але як ми не вміємо користуватися її багатствами, примножувати їх».
Детальніше: 100-річчя від дня народження Федора Юрійовича Палфія (03.03.1925–31.12.1996) – доктора біологічних...