Дорогий однокурснику! Дорога однокурснице !
- Деталі
-
Опубліковано: 07 серпня 2020
-
Перегляди: 1361
На приємну подорож сторінками цього фотоальбому «Життя, звеличене професією»та додаємо наші найщиріші побажання та спогади про навчання в оригінальний спосіб, спогади про нашу юність, кохання, навчання, та професійне зростання , набуте на життєвому шляху.
Гортаючи сторінками спогадів , ми усвідомлюємо, що фотоальбом є своєрідним 45-річним звітом перед Рідними, Вчителями, Інститутом, Державою про наш життєвий шлях, професійні здобутки та відданість обраній професії в ім’я нашої Батьківщини. Світлини фотоальбому повертають нас у роки студентської юності та проводять до найдорожчого – родинного, усвідомлюючи, що життя – це постійний виклик долі. Здолати хочеться усе…Ми спробували…
Львів – місто нашого навчання, щасливого студентського життя, омріяного кохання, набуття професії, і в подальшому, для багатьох – місто життєвого зростання. Саме тому ми хотіли подарувати Тобі, крім нашого фотоальбому, цей чудовий путівник – згадку про Львів.
Львів вразив нас своєю самобутністю, збереженою українцями європейською неповторною архітектурою, всесвітньо визнаними історією та культурою. Відкривався нам як місто сивої давнини, місто короля Данила, Івана Франка, Степана Гжицького, Євгена Коновальця і багатьох інших славних постатей, які організовували і підтримували українців у боротьбі за кращу долю. Місто неймовірної краси і молодості. Тут ми почули неповторний говір, багате розмаїття і глибинну культуру нашої мови, коли часто доводилось сприймати на слух такі прості, але культурно вагомі слова: прошу, перепрошую, прошу пана (пані). З перших днів навчання і до його завершення ми відчували цей високий рівень культури. На кожному кроці лунала мелодійна українська мова ми часто бачили як кавалери при зустрічі знімали капелюх і цілували панянкам руку. Це місто – казка, історія. Тут ми куштували таку смачну запашну каву чи шоколад. Це місто закохує в себе, якщо Ти хоч раз там побував. Львів - це місто нашої юності…
Де б не занесла Тебе доля – не забувай про Львів і друзів однокурсників. Залиши в пам’яті - Високий Замок, архітектуру, театри, перегук церков – вони Твої і завжди з Тобою. Пам’ятай це. Адже Ти прожив найкращі студентські роки у Львові, навчався у Львівському зооветеринарному інституті. Хоча вже молодість не вернеться. Не вернеться вона!
Поринаючи в спогади свого буття, маємо щиро пам’ятати, що все нами здобуте відбувалося за участі наших Батьків і Вчителів, які навчали нас мудрості, доброти, вміння пізнавати життя. Не зайвим буде, якщо ми ще вклонимось їм за їх невтомну працю, теплоту сердець і постійний супровід по життю, не залежно від часу чи їх присутності.
Відчувай симпатії своїх друзів-однокурсників, роби це взаємно. Гордо йди по життю, бо Ти заслужив (ла) цього своєю працею як фахівець-професіонал, як батько чудової родини. Висока ціна Твоїх справ і здобутків.
З почуттям глибокої шани та поваги автори:
Д. Гуфрій, І. Коцюмбас, В. Величко, Г. Дроник, Р. Федорук, О. Хирівський
>>переглянути витяги з книги<<
Львів, 2020 рік.