Кафедра української та іноземних мов імені Якима Яреми складається з двох відділів: відділу української мови та відділу іноземних мов.

Відділ іноземних мов

Викладання іноземних мов у колишній Академії ветеринарної медицини у Львові почалося у 1923 році, але кафедра іноземних мов як окрема структурна одиниця була відкрита щойно восени 1939 року. Тоді ж існувала також кафедра української мови, якою завідував один рік (1939-1940) Юрій Клиновий, син письменника Василя Стефаника. У 1944 році була відновлена тільки кафедра іноземних мов, яка в 1994 році була перейменована на кафедру української та іноземних мов. І як видно із назви кафедри, тут викладаються такі мови: українська, латинська, англійська, німецька та французька. Відомо, що першим повоєнним завідувачем кафедри іноземних мов був старший викладач Антон Скочиляс (1944-1946), його наступниками були: старший викладач Семен Кузик (1946-1950), професор Яким Ярема (1950-1962), професор Остап Хоміцький (1962-1989) і професор Михайло Падура (від 1989 року досі). Колектив кафедри творять 4 кандидати наук, 7 старших викладачів, 7 асистентів і два старші лаборанти.

У 1923 році ректор Академії ветеринарної медицини у Львові проф. Зиґмунт Марковський запропонував у навчальні плани академії ввести вивчення трьох іноземних мов: початковий курс з англійської та французької і вищий курс з німецької мови. Правда, тоді, а це було за польських часів, в академії не було кафедри іноземних мов як окремої структурної одиниці. Формою організації навчання іноземних мов був так званий лекторат, або факультатив, заняття з іноземної мови починалися о шостій годині вечора. 

Кафедра іноземних мов була створена щойно восени 1939 року і проіснувала до початку німецької окупації у 1941 році, оскільки німецька влада оголосила про закриття всіх вищих шкіл у Львові. Від квітня 1942 року, коли на базі Львівського ветеринарного інституту були відкриті Державні ветеринарні фахові курси у Львові, тут почали вивчати німецьку мову за розширеною програмою по 6-10 годин щотижня протягом усього періоду навчання. Кафедра була відновлена першого серпня 1944 року, після другого приходу радянської військової і цивільної адміністрацій до Львова. На цей час навчальний заклад мав офіційну назву – Львівський ветеринарний інститут, директором якого тимчасово був призначений професор Казимир Щудловський. У його першому наказі на посаді директора два пункти стосувалися кафедри іноземних мов, а саме: лаборантом поновлювався Ян Паньків і лектором англійської та німецької мов призначався Антон Скочиляс.

У грудні 1994 року сталися зміни у назві кафедри: ухвалою вченої ради академії її було перейменовано на кафедру української та іноземних мов.

У перші повоєнні роки у різний час на кафедрі працювали 2– 4 викладачі: Антон Скочиляс, Валентина Лішенко, Семен Кузик, Іван Шайнюк, Іван Курдидик, Іван Карпинець. Кафедра працювала над написанням підручника з латинської мови для студентів медичних і ветеринарних факультетів. Найпомітнішою фігурою цього періоду на кафедрі був викладач німецької мови Іван Карпинець, який у науковому світі більше відомий як історик, зокрема як дослідник визвольної боротьби Української Галицької Армії (УГА). Працюючи на кафедрі іноземних мов (3.12.1948 – 1.09.1950), збирав терміни до російсько-українського ветеринарного словника. 17 листопада 1954 року д-р Іван Карпинець помер після важкої хвороби. 

Переломним періодом у житті кафедри був 1950 рік, коли її очолив Яким Якимович Ярема. Кафедра зростає кількісно і якісно: до інституту приходять молоді, творчі, працьовиті випускники Львівського університету – О.А.Білевич, О.В.Хоміцький (1953). Авторитет кафедри постійно зростає  насамперед через науковий доробок доц. Якима Яреми. 

Нове поповнення викладачів приходить у 1960-і роки: І.М.Джала (1960), Г.І.Кошель, Б.М.Мединський, Є.В.Семенів (1962), С.М.Андрушко (1965), М.Ф.Падура (1969). Кафедра працювала над складанням словника ветеринарної термінології (Я.Я.Ярема), над кандидатськими дисертаціями (О.В.Хоміцький, О.А.Білевич, М.Ф.Падура), кандидатські іспити готували інші члени кафедри. 

Від 1962 до 1989 року кафедру очолював доц. Хоміцький Остап Васильович. За цей час три викладачі кафедри захистили кандидатські дисертації: О.В.Хоміцький. Іван Франко і німецькі письменники-реалісти другої половини ХIX століття (Київ, 1965);

О.А.Білевич. Антична ветеринарна література (Львів, 1971);

М.Ф.Падура. Еволюція квантитативних відношень в історії голосних німецької мови (Київ, 1971).

У 70-і та 80-і роки в центрі уваги колективу кафедри, який зростає спочатку до 10, а в кінці 80-х років – до 17 осіб, стояли питання методичного забезпечення занять та робота в лінгафонних кабінетах. Розроблено й опубліковано методичні посібники з латинської (О.А.Білевич), німецької (М.Ф.Падура, І.М.Джала, О.В.Хоміцький, Є.В.Семенів), з англійської мов (Т.М.Круглова). Багато методичної літератури виготовлено машинописним способом. Характерною рисою викладання іноземних мов на кафедрі стало те, що, починаючи з першого курсу, навчальний процес базувався, крім загальновживаної лексики, на спеціальній літературі за профілем інституту: з ініціативи доц. Падури М.Ф. кафедра запроваджувала професійно орієнтований характер вивчення іноземних мов у вищій школі. Від кінця квітня 1989 року кафедру очолив доц. Падура Михайло Федорович.

У науковій ділянці кафедра, в основному, працювала над різноманітними словниками – перекладними, тлумачними, скорочень у ветеринарній літературі (доц. Хоміцький О.В., доц. Падура М.Ф.). Кандидатську дисертацію захистила викладач латинської мови Пилипів О.Г. (1990).

Новою формою організації педагогічного процесу кафедри стала модульно-рейтингова система, яка була опрацьована і запроваджена у практику як передвісник кредитно-модульної системи. 

На кафедрі також проходять заняття з іноземних мов для аспірантів спеціальних кафедр. Значним здобутком кафедри в кінці 1990-х років є „Німецько-український зооветеринарний словник” проф. Остапа Хоміцького (Львів, 1998. – 342 с.). В українській лексикографії - це перший двомовний словник для перекладу німецької термінології із зоотехнії та ветеринарної медицини.

На факультеті ветеринарної медицини та на спеціальності „Біотехнологія ” ФХТЕ вивчається, крім однієї іноземної, ще й латинська мова. 

Від 26 січня 1978 до лютого 1999 року латинську мова викладав старший викладач Олекса Комарницький, від 2 січня 1989 до 9 грудня 1991 року асистентом кафедри була Пилипів Ольга Григорівна. Зараз латинську мову викладають доцент Трофимук Леся Петрівна, старший викладач Карбовнік Іванна Володимирівна і, частково, проф. Падура Михайло Федорович. 

Довголітніми працівниками кафедри були: доцент Тетяна Круглова, старші викладачі Ірина Джала, Ганна Кошель, Євстахія Семенів, Софія Андрушко, Олекса Комарницький. Значний стаж роботи на кафедрі мають старші викладачі Лісько Лариса Олександрівна, Винниченко Анна Петрівна, Ваврін Наталія Петрівна.

Великі зміни сталися на кафедрі з кінцем двадцятого століття і нового тисячоліття. У 2004 – 2006 роках на кафедру прийшли одинадцять нових викладачів іноземних мов – Тетяна Череповська, Олена Марухняк, Олена Бінкевич, Руслан Зверюк, Тарас Дмитрик, Ірина Співак, Іванна Карбовнік, Оксана Красічинська, Христина Дзюбинська, Оксана Сольська, Зоряна Грищук. У червні 2013 року Тетяна Череповська захистила кандидатську дисертацію „Засоби актуалізації категорії художнього часу в романах Енн Тайлер” (Львів).

У ті часи навчальний процес кафедри був організований за кредитно-модульною системою.

Кафедра ніколи не стояла і не стоїть осторонь громадського життя навчального закладу.

Відділ української мови

В українському Львові, де міститься наш навчальний заклад, мовами викладання довгі часи були чужинські: то польська, частково німецька, то російська. І лише за незалежної України всі предмети викладаються рідною мовою. 

Навчання української мови в університеті почалося щойно від часу Другої світової війни, коли директором тодішнього інституту став проф. Іван Чинченко. Восени 1939 року відкрили кафедру української мови. Її першим завідувачем був професор Василь Сімович, видатний український філолог і культурний діяч, дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка у Львові (жовтень-листопад 1939 року). Похований на Личаківському цвинтарі у Львові недалеко від могили Івана Франка. 

За професора Василя Сімовича кафедра почала тільки формуватися. Власне її організатором став наступний завідувач і викладач української мови – Юрій Стефаник, відомий у літературі під псевдонімами Юрій Клиновий та Юрій Гаморак. 

 За період від 1944 року українську мову в інституті вивчали на одномісячних курсах, на підготовчому відділенні та на денній формі навчання. Підготовче відділення в тодішньому зооветеринарному інституті було створене у 1969 році. Від 25 серпня 1976 року посаду завідувача підготовчого відділення обійняв асистент кафедри іноземних мов Тимочко М.М. З 1992 року в академії почали вивчати українську мову на стаціонарі. Тоді було введено нову дисципліну „Ділова українська мова”, яку викладали у формі лекцій і практичних занять. Заняття проводили старший викладач Тимочко М.М., асистенти Ваврін С.І. та Шевчик І.М. (останній – до 1999 року). Від 2004 до 2015 року на кафедрі працювала доцент Смолінська Олеся Євгенівна.

Сьогодні українську мову викладають старший викладач Тимочко М.М., старший викладач Ваврін С.І., кандидат філологічних наук, старший викладач Конопленко Н.А.

Видатні вчені і педагоги

Юрій Стефаник (Кленовий)

Юрій Клиновий (Юрій Стефаник) – завідувач кафедри української мо­ви Львівського ветеринарного інституту в 1939-1940 роках

Першим завідувачем кафедри української мови у Львів­ському ветеринарному інституті був професор Василь Сімович, видатний український філолог і культурний діяч. Кафедрою він завідував недовго: жовтень – поло­вина листопада 1939 року.

За професора Василя Сімовича кафедра почала тільки формуватися. Власне її організатором став наступний завідувач і викладач української мови - Юрій Стефаник.

Юрій Стефаник (Юрій Клиновий), наймолодший із трьох синів Василя Стефаника, народився 24 липня 1909 року в селі Стецева Снятинського повіту на Покутті. У 1935 році за­кінчив правничий факультет Львівського університету. У травні 1935 року, незадовго до смерті батька, виїхав до Канади (міс­то Едмонтон), де був співробітником газети „Українські вісті до середини 1938 року. Повернувшись до Галичини, працював співредактором журналу „Життя і знання" і редактором місячни­ка „Новітній Ремісник" у Львові. У 1939-1940 роках був науко­вим співробітником Інституту літератури у Львові (колишнього НТШ) й одночасно викладачем української мови у Львівському ветеринарному інституті.

Недовго працював Юрій Стефаник в інституті: у верес­ні 1940 року він був ув'язнений НКВД за приналежність до ОУН і перебував у в'язниці до травня 1941 року. Зусиллями академіка Студинського був звільнений від явної смерті в катів­нях НКВД.

Від 1944 року і до смерті у 1985 році Юрій Стефаник на еміграції: спочатку у Німеччині (1944–1948), потім у Канаді (1948–1985). З 1971 року очолював канадське об'єднання ук­раїнських письменників на вигнанні „Слово", пише статті про Василя Стефаника, Тараса Шевченка, Леся Мартовича, Тодося Осьмачку, Григорія Косинку, Аркадія Любченка та інших.

Після смерті (1985) тіло Юрія Стефаника-Клинового пе­ревезли в Україну і поховали у селі Русові, де спочиває його бать­ко - Василь Стефаник.

Науково-популярні твори

1. Клиновий Ю. Великий мир Олени Теліги // Сучас­ність. - 1979. - № 10.-С. 43-55.
2. Клиновий Ю. Моїм синам, моїм приятелям. Статті й есеї. - Едмонтон: Слово, 1981. - 616 с.
3. Стефаник Ю. Дещо про життя і „зорепадну" творчість Миколи Понеділка // Сучасність. - 1976. -4.6(186). - С. 33-37.
4. Стефаник Ю. Трагедія і тріумф роду Стефаників // Су­часність. - 1971. - № 6.

Яким Ярема

Яким Ярема (1884–1964) – український психолог, етнопсихолог, літературознавець, педагог, доктор філософії, професор, завідувач кафедри іноземних мов Львівського зооветеринарного інституту в роках 1950-1962      Перші наукові праці Якима Яреми присвячені творчості М.Шашкевича (1911), Т.Шевченка (1914) й аналізу Франкової поеми „Мойсей” (1912). У цей же час появляється також перша стаття Яреми на тему педагогічної психології (1912). У жовтні 1922 р. Ярема захищає в Карловому університеті (Прага) дисертацію „Чеський романтизм і відродження української літератури в Галичині”, здобуваючи вчений ступінь доктора філософії. На початку 1950 р. Інститут літератури доручає Яремі скласти хронологію життя і творчості Івана Франка, над якою він уже раніше почав працювати. На 1965 рік було заплановано видати „Хронологію”, але раптова смерть перервала подальшу працю. Дружина покійного й учениця Яреми – Ольга Сліпа відчитали та передрукували весь рукопис, вийшло 673 сторінки машинописного тексту. „Хронологія життя і творчості Івана Франка” Якима Яреми, яка обіймає дитинство і юність  поета (1856 – 1876), вийшла друком у 2006 року з ініціативи і стараннями сина Якима Яреми – Степана Яреми.

У 1964 році вийшов у світ його „Українсько-російський ветеринарний словник”. Щоб його видати, треба було ще згодитися на „співавтора”.

Праці Якима Яреми

1. Педагогічна психологія. – Прага, 1928. – 396 с.
2. Українська духовність в її культурно-історичних виявах. – Львів, 1927. – 80 с.
3. Над Сяном. Листопадові дні 1918 р. в Перемишлі. – Львів, 1997. – 96 с.
4. Німецько-український підручний словник. – Львів, 1941. – 728 с.
5. Російсько-український ветеринарний словник (12 000 термінів). – Київ, 1964. – 380 с. – Співавтор – Л.П.Погребняк.
6. Хронологія життя і творчості Івана Франка. – Львів, 2006. – 240 с.
7. Франкознавчі студії. – Львів, 2007. – 286 с.

Іван Карпинець Карпинець Іван Іванович (1898 – 1954) – український історик, викладач німецької мови кафедри іноземних мов Львівського зооветеринарного інституту в роках 1948 – 1950

            Як вчений Іван Карпинець спеціалізувався в ділянці економічної та військової історії Галичини. Його перу належать два цикли праць: перший – з історії міст і промисловості Галичини під владою Австрії і другий – з військової історії західноукраїнських земель 1914-1920 років.

Як писар своєї бойової частини в Українській Галицькій Армії історик водночас став її хронографом. А коли в 1937 році відкрили Музей історично-воєнних пам’яток НТШ, то керівником музею призначили Івана Карпинця. Музей розміщувався у приміщенні Українського товариства допомоги інвалідам на вул. Потоцького (тепер вул. генерала Чупринки), 48. На 1938 рік фонди музею нараховували 3, 5 тисяч одиниць. Після „золотого вересня” 1939-го музей був ліквідований, а його багатющі фонди й експозицію Іван Карпинець переніс до Народної лічниці імені Андрея Шептицького у Львові, де їх замурували в одному з приміщень. Там музейні скарби пролежали до 1980-х років, коли їх виявили під час ремонтів і розікрали.

Омелян Білевич Білевич Омелян Андрійович – кандидат філологічних наук, доцент, , викладач латинської мови в роках 1953-1990, дослідник історії античної ветеринарної медицини

Омелян Андрійович Білевич як учений є автором двох навчальних посібників з латинської мови для студентів ветеринарного факультету і 20 наукових статей, у яких виклав результати свого дослідження історії античної ветеринарної медицини (Греції та Риму).

Опрацювання античної ветеринарної літератури до Омеляна Білевича майже не провадилось. Вже перша його стаття у 1965 році під назвою „Антична етимологія слова „veterenarius” була новим словом як у ветеринарній медицині, так і в філології.

Для мовознавства важливим є те, що Омелян Білевич вперше дослідив грецьку термінологію різних захворювань і подав грецько-латинські паралелі найпоширеніших хвороб.

Основні праці Омеляна Білевича

1. Антична етимологія слова veterinarius // Міжвідомчий республіканський збірник Іноземна філологія. – Вип. 4. – Львів, 1965. – С. 70 – 75.
2. Апсирт Віфінський // Збірник наукових праць з нагоди 50-ліття кафедри іноземних мов Львівської академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького „І чужому научайтесь...”. – Львів, 1996. – С. 140 – 147.
3. Лоймографія в античній літературі // Міжвідомчий республіканський збірник Іноземна філологія. – Вип. 24.– Львів, 1971. – С. 92 – 97.
4. Публій Вегецій Ренат у світлі сучасної науки // Міжвідомчий республіканський збірник Іноземна філологія. – Вип. 36. – Львів, 1974. – С. 47 – 52.
5. O.Bilevyc, М.Padura. Lingua Latina veterinaria. – Львів, 1998.

Остап Хоміцький

Хоміцький Остап Васильович (1919 – 2006) – літературознавець, поет, кандидат філологічних наук, професор університету, колишній завідувач кафедри іноземних мов, викладав німецьку мову у Львівському зооветеринарному інституті (згодом – університеті) в роках 1953-2006.

У 1965 році в Інституті літератури імені Т.Шевченка в Києві захистив кандидатську дисертацію „Іван Франко і німецькі письменники-реалісти другої половини ХІХ століття”. На основі своєї дисертації у 2002 році видав монографію „З царини німецько-українських літературних взаємин”, у якій проаналізовано наукові праці на теми: Іван Франко і німецька література, літературно-критична і перекладацька творчість Франка з німецької літератури та Іван Франко і німецькі письменники-реалісти. Крім літературознавства, у 1980-х роках активно займався лексикографією. За 20 років уклав три капітальні словники: двомовний „Німецько-український зооветеринарний словник” (понад 17 тисяч термінів); п’ятимовний зооветеринарний тлумачний словник, який містить біля 79 тисяч термінів і українсько-латинський біо-зооветеринарний словник.

            У вільній Україні надрукував 15 збірок поезій. Його твори – це самовиявлення внутрішнього світу, реакцій автора на події з життя рідного народу, особистих переживань, уболівання за долю України, за її прийдешнє. Творив теж польською та німецькою мовами. Писав також прозові твори. Помер 6 червня 2006 року і спочив на Янівському цвинтарі у Львові.

Словники

1. Німецько-український зооветеринарний словник. – Львів, 1998. – 342 с.
2. Німецько-російсько-український з латинсько-грецькою етимологією зооветеринарний тлумачний словник (рукопис).
3. Українсько-латинський біо-зооветеринарний термінологічний довідник (рукопис). –210 с.

Поетичні твори

4. 4. Шляхами долі. Поезії. – Львів:Логос, 1998. – 320 с.
5. 5. Поеми. – Львів:Логос, 2003. – 108 с.
6. Мовами сусідів. Cum Linguis Vicinorum. – Львів, 2005. – 40 с.
7. 7. Крізь роки і десятиріччя. Спогади. – Львів, 2004. (проза)

Михайло Падура

Падура Михайло Федорович –  колишній завідувач кафедри української та іноземних мов, кандидат філологічних наук, професор університету

Автор понад 200 наукових, науково-популярних та навчально-методичних праць, серед них – двох монографій, п’яти навчальних посібників і трьох підручників (у співавторстві), співавтор і науковий редактор історії „Львівська академія ветеринарної медицини”. – Львів: Модерн-2, 2000. – 9004 с.

Наукові інтереси: історична фонологія німецької мови; історія Львівської академії ветеринарної медицини; історія галицьких сіл, зокрема Чернилява та Кукезів.

Основні твори

• Різдво в нашому домі (Науково-популярне видання). – Львів, 2006. – 416 с. (Упорядник, редактор і співавтор).
• Михайло Падура. Серед людей. Нариси, оповідання, переклади. – Львів, 2008. – 444 с.
• Михайло Падура. Еволюція квантитативності в історії голосних німецької мови: монографія. – Львів, 2010. – 260 с.
• Михайло Падура. Пам’таємо тебе * Meminimus tui. Нарис одного життя. – Львів, 2013. – 644 сторінки.
• M.Padura, I.Karbovnik. Lingua Latina veterinaria: підручник латинської мови. – Львів, 2013. – 484 с.
• Яким Ярема – вчений і воїн. Збірник наукових праць до 130-ліття від дня народження / Автор-упорядник Михайло Падура. – Львів, 2015. – 312 с.