Відомий латинський вислів: музи мовчать, коли гримлять гармати – українці повністю заперечили під час повномасштабної загарбницької війни Росії проти України, двадцять третьої за підрахунками деяких істориків. У столичному метро, бомбосховищах та укриттях обласних центрів, напівтемних підвалах містечок і сіл, затамовуючи іноді навіть дитячий плач, пробивалися українське слово і пісня – символи нескореного національного духу. Співали і декламували імениті артисти і маловідомі молоді вокалісти, статечні музиканти і навіть діти. Відбувалося все це часто всупереч закону страху, що вимагає тиші.

Серед велетнів світової культури, поруч з іменами національних геніїв – Адама Міцкевича, Роберта Бернса, Джорджа Байрона, Віктора Гюго, Рабіндраната Тагора, Шандора Петефі, Іллі Чавчавадзе, Яна Коллара, Івана Вазова – особливе місце належить Тарасові Шевченку – поетові, художнику, граверові, драматургові, прозаїку, неповторному виконавцеві народних пісень, основоположнику української літературної мови. Зла доля в особі російської імперії опустила його на саме дно підневільного життя, звідки, здавалося, нема вороття, але він пробився крізь товщу деспотії, як квітка крізь асфальт, і став як рівний у коло вільних народів. 

Тому ні серійна загарбницька російська війна, ні народне горе, привнесене агресором на нашу землю, не повинні відсунути на задвірки суспільного буття ім’я Тараса Шевченка.

«Борітеся – поборете!» – звучало Шевченкове слово на Майдані Незалежності 2014 року голосом Сергія Нігояна. «І вражою злою кров’ю волю окропіте!» – відлунювало на площі Львова 9 березня і 22 травня 2022 року. Звучить воно і сьогодні «во время люте»: 9 березня 2023 року російський агресор укотре наніс черговий масований ракетний удар по Україні, де у звичайному селі Велика Вільшаниця на Львівщині загинуло п’ятеро мирних мешканців. У такій обстановці приходимо нині на сповідь до Шевченка.
10 березня 2023 року у Львівській національній філармонії відбувся літературно - мистецький вечір «Свою Україну любіть, любіть її...во время люте», присвячений 209-й річниці від дня народження Тараса Шевченка, організований Львівським обласним товариством «Просвіта» імені Т. Шевченка та Національним університетом «Львівська політехніка». Вступне слово про Тараса Шевченка, як велета у царстві людської культури, поета, мислителя планетарного значення, пророка українського народу, що «витворив українську націю», виголосив голова Львівської «Просвіти» Ярослав Пітко.
Присутні на вечорі викладачі та студенти вищих закладів освіти м. Львова, представники громадських організацій, тимчасово переміщені особи – слухачі мовних курсів при товаристві «Просвіта». Відрадно, що серед гостей вечора присутні ректори університетів Львова – професори Ю.Я. Бобало та В.В. Стибель. Представницька група нашого університету була однією з найчисленніших серед університетських колективів, адже колективу було виділено 120 місць.
Успіх літературно-мистецького свята (режисер-постановник Степан Шалата, керівник Народного дому «Просвіта») за участю десяти народних творчих колективів НУ «Львівська політехніка» навіть перевершив усі добрі сподівання їхніх симпатиків. Добре продуманий сценарій, поєднання традиційної хорової манери і сучасних модерних форм, гармонійне поєднання вокалу і музики, блискуча виконавська культура окремих номерів створювала відповідну атмосферу в залі і заряджала його, і коли у фіналі ведучі виголосили: «З Шевченком – до Перемоги!» – зал емоційно одноголосо буквально вибухнув: «Слава Героям!»
«Ми – з України!» – представляймось сьогодні світові і доповнюймо: «Ми – краяни Тараса Шевченка!»

Мирослав Тимочко, старший викладач
кафедри української та іноземних мов
імені Якима Яреми