“Лікування свійських тварин не має сенсу там, де нема науково обґрунтованого їх розведення”

Антоній Баранський

 Кафедра генетики і розведення тварин бере свої витоки з 1936 року, коли при закладі розведення тварин Львівської академії ветеринарної медицини, яким завідував професор, доктор Тадей Ольбрихт, розпочалося читання зоотехнічних дисциплін. У 1939 році на базі цього закладу була організована кафедра розпліднення і спеціального тваринництва, котру тривалий час (1945–1976 роки) очолював доцент С. Ф. Баранецький. У 1967 році, поряд із зоотехнічними дисциплінами, розпочалося читання генетики. У зв’язку з цим, кафедру було названо – генетики і розведення тварин, яку упродовж 1976–2004 років очолював доцент Б. А. Павлів. Від 2004 до 2017 року кафедрою завідував професор З. Є. Щербатий, а з липня 2017 року – доцент Л. І. Музика.

Баранецький Степан Федорович народився 1898 року в селянській родині у селі Кривчани Староушицького уїзду тодішньої Кам’янець-Подільської губернії (тепер Кам’янець-Подільський район Хмельницької області). У 1926 році закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут і одержав кваліфікацію агронома-зоотехніка. Працював науковим співробітником Дніпропетровської сільськогосподарської дослідної станції, а з 1930 року – науковим співробітником, завідувачем відділу селекції Українського науково-дослідного інституту птахівництва. У 1939 році був обраний завідувачем кафедри розведення сільськогосподарських тварин Новосибірського сільськогосподарського інституту, однак згодом за станом здоров’я був переведений у Дагестанський сільськогосподарський інститут, де працював доцентом, завідувачем кафедри до 1945 року. У 1941 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Методика складання п’ятирічних планів селекційно-племінної роботи у птахівництві”. У тому ж році йому присвоєно вчене звання доцента. У 1945 році С. Ф. Баранецький був обраний завідувачем кафедри розпліднення і спеціального тваринництва в Львівському зооветеринарному інституті.

Ініціатором відкриття зоотехнічного факультету у 1949 році був С. Ф. Баранецький. У 1957–1967 роках він був деканом цього факультету, якому віддав багато сил і праці для його зміцнення. Опублікував 42 наукові роботи і два практичні посібники з питань селекції у птахівництві.

Помер у 1990 році і похований на Личаківському цвинтарі міста Львова.

Павлів Богдан Андрійович народився 25 листопада 1929 року в селі Угільня Стрийського району Львівської області. У 1949 році вступив на перший курс зоотехнічного факультету Львівського зооветеринарного інституту, який закінчив з відзнакою в 1954 році. У 1962–1965 роках навчався в аспірантурі на кафедрі біохімії Львівського зооветеринарного інституту (науковий керівник – професор С. З. Ґжицький). У 1965 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Вуглеводний обмін у свиней при відгодівлі різними коренебульбоплодами та при застосуванні інсуліну”. З 1966 року кандидат біологічних наук, у 1969 році йому присвоєно вчене звання доцента.

На кафедрі генетики і розведення тварин працював з 1967 по 2012 рік: спочатку асистентом, згодом доцентом, а з 1976 по 2004 рік – завідувачем кафедри. Доцент Б. А. Павлів був добрим організатором наукової та навчально-методичної роботи на кафедрі. За його участі підготовано і видано шість навчальних посібників.

Він співавтор трьох навчальних посібників з генетики, чотирьох патентів на винахід, опублікував 128 наукових робіт.

Помер Б. А. Павлів 19 лютого 2014 року, похований на Сихівському цвинтарі міста Львова.

Щербатий Зеновій Євгенович – професор, доктор сільськогосподарських наук, заслужений працівник сільського господарства України, народився 27 січня 1952 року в селі Лапаївка Кам’янко-Бузького району на Львівщині. В 1970 році вступив на зоотехнічний факультет Львівського зооветеринарного інституту, який закінчив з відзнакою у 1975 році. З лютого 1976 року став асистентом кафедри генетики і розведення тварин.

Від 1979 до 1982 року навчався в заочній аспірантурі при Харківському НДІ тваринництва Лісостепу і Полісся під керівництвом академіка Ф. Ф. Ейснера і в 1982 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Порівняльна характеристика різних типів чорно-рябої худоби і розробка заходів по її використанню в умовах західних областей України”.

У 1985 році був обраний на посаду доцента кафедри генетики і розведення тварин. Протягом 1990–1998 років працював заступником декана з навчальної роботи зооінженерного факультету, а в 1998–2016 роках обіймав посаду декана біолого-технологічного факультету.

У 2002 році захистив докторську дисертацію на тему “Методи консолідації західного внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи при використанні різних генетичних груп чорно-рябої худоби” (науковий консультант – академік М. В. Зубець). У 2004 році йому було присвоєно звання професора кафедри генетики і розведення тварин та обрано її завідувачем. За період роботи професор З. Є. Щербатий опублікував понад 210 наукових праць, 50 методичних рекомендацій, вісім довідників, одну монографію, має дев’ять патентів на винахід, підготував чотирьох кандидатів сільськогосподарських наук – Ю. Г. Кропивку, В. І. Осташевського, П. В. Боднара, Т. В. Оріхівського

Помер 5 липня 2017року, похований на цвинтарі села Лапаївка.

Тривалий час на кафедрі генетики і розведення тварин працювали і зробили значний внесок у її розвиток – Богдан Васильович Кипибіда, Володимир Олексійович Петриця, Ольга Григорівна Петрик, Василь Федорович Кос, Роман Михайлович Шмідт, Петро Йосипович Руснак.

Кипибіда Богдан Васильович народився 25 вересня 1934 року у селі Чернихівці Збаразького району Тернопільської області в селянській родині. Закінчивши середню школу працював робітником у паровозному депо, а згодом в 1954 році вступив на навчання у Львівський зооветеринарний інститут. Після закінчення у 1959 році зоотехнічного факультету деякий час працював зоотехніком радгоспу, а пізніше викладачем зоотехнічних дисциплін Кременецького сільськогосподарського технікуму.

У 1962–1965 роках навчався в аспірантурі при кафедрі спеціальної зоотехнії у відомого вченого в галузі розведення і селекції тварин професора А. Б. Ружевського. Тема кандидатської дисертації, яка успішно була захищена, пов’язана з методами покращення племінних і продуктивних якостей чорно-рябої худоби. Закінчивши аспірантуру, з 1965 року працює асистентом, а через п’ять років – доцентом кафедри генетики і розведення тварин. У 1978–1979 роках працював заступником декана зооінженерного факультету, а в 1980–1992 роках – деканом факультету заочної освіти. В інституті очолював комісію з контролю за якістю підготовки спеціалістів. Доцент Б. В. Кипибіда приділяв багато уваги навчально-методичній, науково-дослідній роботі, особливо самостійній роботі студентів-заочників у міжсесійний період.

Помер у 1992 році і похований на цвинтарі села Лисиничі біля міста Львова.

Петриця Володимир Олексійович народився 6 березня 1937 року в селі Демня Миколаївського району Львівської області. У 1955 році вступив до Львівського зооветеринарного інституту на зоотехнічний факультет, який закінчив 1960 року з відзнакою. У 1964 році молодий і здібний викладач Львівського зооветеринарного інституту підпільно приймає тайну Священства з рук владики Володимира Стернюка. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію, підготував до захисту докторську. Працював спочатку на виробництві, пізніше лаборантом, асистентом на кафедрі зоогігієни, а згодом асистентом, доцентом на кафедрі генетики і розведення тварин до червня 1991 року.

Першу Святу Літургію отець Володимир відкрито відслужив 7 квітня 1990 року на свято Благовіщення в селі Коросно Перемишлянського району. А 12 червня 1990 року грамотою владики Володимира Стернюка Володимира Петрицю призначено деканом у Перемишлянському деканаті.

Володимир Петриця відійшов у вічність 10 грудня 2006 року, похований на цвинтарі села Демня Миколаївського району на Львівщині.

Петрик Ольга Григорівна народилася 13 липня 1932 року в селі Помлинів Жовківського району Львівської області. У 1950 році вступила до Львівського державного зооветеринарного інституту на спеціальність зоотехнія і в 1955 році закінчила його та отримала кваліфікацію вченого зоотехніка. Працювала на виробництві. В 1965 році вступила до аспірантури при Львівському зооветеринарному інституті на кафедрі спеціальної зоотехнії під керівництвом лауреата Державної премії доцента Михайла Федоровича Гордієнка.

У 1970 році успішно захистила дисертацію, отримала науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук. Після закінчення аспірантури була зарахована асистентом кафедри спеціальної зоотехнії. З 1973 по 1978 роки проживала в НДР за місцем служби чоловіка. З березня по листопад 1978 року працює асистентом на кафедрі дрібних тварин. З липня 1984 року – асистент, а з 1985 року – доцент кафедри генетики і розведення тварин до червня 2000 року.

Працюючи в Університеті, значну увагу приділяла вихованню молоді в патріотично-національному дусі, формуванню висококваліфікованих фахівців у галузі тваринництва.

Померла Ольга Петрик на початку 2019 року, спочиває у родинному склепі на Брюховицькому цвинтарі.

Кос Василь Федорович народився 26 січня 1936 року в селі Сихів Стрийського району Львівської області у селянській сім’ї. У 1950 році вступив на навчання в Бережницький зоотехнічний технікум Стрийського району, який закінчив 1954 року. Після закінчення навчання в технікумі понад півтора року працював головним спеціалістом сільського господарства в одному з господарств Сколівського (тоді Славського) району.

У кінці 1955 року був призваний до армії і після чотирирічної служби (на кораблях Північного флоту) в 1959 році вступив до Львівського зооветеринарного інституту на зоотехнічний факультет, який закінчив 1964 року, після чого був скерований на роботу в Яворівський район Львівської області на посаду старшого зоотехніка районного управління сільського господарства.

З січня 1967 по грудень 1969 років навчався в аспірантурі при Львівському зооветеринарному інституті на кафедрі спеціальної зоотехнії під керівництвом лауреата Державної премії доцента Михайла Федоровича Гордієнка.

Після закінчення аспірантури був зарахований асистентом кафедри генетики і розведення тварин, де і працював (асистентом, доцентом) до квітня 2015 року.

Кандидатську дисертацію на тему “Господарсько-біологічні особливості чорно-рябої худоби і її двох- і трьохпорідних помісей з плідниками м’ясних порід” захистив 1970 року. Вчене звання доцента отримав у 1975 році.

Василь Федорович уперше на території Західного регіону України почав використовувати сперму бугаїв-плідників голштинської породи з метою покращення продуктивних і племінних якостей тварин місцевої української чорно-рябої молочної породи. Цей захід з часом набув надзвичайно широкого розповсюдження в усіх областях Західної України і призвів до позитивних результатів у підвищенні продуктивних і племінних якостей української чорно-рябої молочної породи цього регіону.

Працюючи в Університеті, значну увагу приділяв вдосконаленню навчального процесу, впровадженню нових форм і методів навчання, формуванню висококваліфікованих фахівців у галузі тваринництва.

За час роботи в Університеті опублікував понад 180 наукових і науково-методичних праць. Співавтор трьох навчальних посібників з генетики.

Шмідт Роман Михайлович народився 20 квітня 1951 року в селі Старий Милятин Буського району Львівської області. В 1973 році закінчив Львівський зооветеринарний інститут за спеціальністю зоотехнія. Після інституту працював зоотехніком у господарствах Буського району, служив у війську. У 1975–1978 роках навчався в аспірантурі при кафедрі біохімії у професора С. З. Ґжицького. У 1982 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Білково-нуклеїновий обмін в слизовій рубця телят при згодовуванні карбаміду”. Після працював асистентом, а з 1988 року – доцентом кафедри генетики і розведення тварин.

З 1993 року працював на різних посадах в органах державної влади. Обирався депутатом Львівської обласної ради та Верховної ради України.

Руснак Петро Йосипович народився 22 лютого 1946 року у місті Великий Бичків Рахівського району на Закарпатті. Після закінчення у 1972 році зооінженерного факультету викладав у Бучацькому радгоспі-технікумі, а з 1973 року по 2016 рік – на кафедрі генетики і розведення тварин.

Навчався в аспірантурі у професора М. М. Колесника, досліджуючи вікові зміни живої маси молодняку великої рогатої худоби та проводячи її прогнозування. Опублікував близько 70 наукових і навчально-методичних праць.

Помер 1 січня 2023 року.

У різні роки на кафедрі працювали: професори, доктори наук С. Г. Шаловило, Є. І. Федорович; доценти, кандидати наук В. В. Смушкова, Т. С. Долматов; асистент, кандидат наук М. Я. Гавриленко; асистенти В. К. Манченко, І. Я. Паньків; старший науковий співробітник І. М. Шевчук; старші лаборанти П. С. Дмитерко, К. П. Сенченко, Т. В. Шевага, Л. О. Зиско, В. В. Тиндик, Н. П. Лановська, О. А. Петрук, Й. Я. Вуйцік, Т. Д. Панчишин, І. О. Середа, Ю. Є. Крамарчук, Л. І. Фреюк, О. В. Бервецька, Н. М. Матюнка, Г. І. Голодюк, А. С. Драбик.

У цей час на кафедрі працюють: Леся Іванівна Музика – завідувач кафедри, кандидат біологічних наук, доцент; Юрій Григорович Кропивка – кандидат сільськогосподарських наук, доцент; Петро Васильович Боднар – кандидат сільськогосподарських наук, доцент; Тарас Володимирович Оріхівський – кандидат сільськогосподарських наук, доцент; Володимир Євгенович Боднарук – кандидат біологічних наук, старший викладач; Юлія Володимирівна Пославська – кандидат сільськогосподарських наук, асистент; Андрій Йосифович Жмур – асистент.

Музика Леся Іванівна народилася 11 жовтня 1960 року в місті Комарно Городоцького району Львівської області. У 1978 році вступила до Львівського зооветеринарного інституту на зооінженерний факультет. У 1983 році після закінчення інституту прийнята на посаду старшого лаборанта кафедри генетики і розведення тварин.

З 1985 року по 1991 рік як співшукач працює над дисертацією на тему “Особливості ліпідного обміну в корів у залежності від віку, сезону року, молочної продуктивності та утримання” (науковий керівник професор С. В. Стояновський). Одночасно у 1985–1997 роках – асистент кафедри генетики і розведення тварин. У березні 1991 захистила кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидат біологічних наук.

Після захисту кандидатської дисертації бере активну участь у громадському житті. Засновниця і голова Союзу українок у Львівській академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького з 1995 по 2005 рік. З 1997 року – старший викладач, з 2002 року – доцент, а з липня 2017 року – завідувач кафедри генетики і розведення тварин. З жовтня 2003 року до листопада 2009 року – заступник декана факультету заочної освіти. Є автором понад 90 наукових публікацій, а тому числі двох патентів.

На кафедрі генетики і розведення тварин викладають такі навчальні дисципліни: “Генетика з біометрією”, “Генетика тварин”, “Ветеринарна генетика”, “Генетика та розведення тварин”, “Розведення сільськогосподарських тварин”, “Розведення тварин”, “Основи фахової діяльності”, “Декоративне тваринництво”, “Генетичні ресурси тварин”, “Основи тваринництва”, “Породи та селекція котів”, “Породи та селекція собак”, “Особливості розмноження диких та домашніх тварин”, “Кінологія”.

Наукові дослідження проводять за такими напрямами:

• Вивчення ступеня реалізації генетичного потенціалу окремих порід великої рогатої худоби в західному регіоні України.
• Селекція молочної худоби з використанням селекційних індексів.
• Вивчення впливу різних факторів на племінні і продуктивні якості великої рогатої худоби.
• Вплив різних чинників на формування молочної продуктивності та ефективність довічного використання корів окремих порід.
• Продуктивні якості тварин різних типів симентальської породи в умовах Прикарпаття.
• Інтенсифікація селекційного процесу в молочному скотарстві шляхом використання генетико-біохімічних маркерів.

За результатами наукових досліджень викладачі кафедри опублікували 4 монографії, понад 20 навчальних посібників та близько 350 наукових статей у фахових виданнях.

Результати роботи студентського наукового гуртка під керівництвом викладачів кафедри доповідали на студентських наукових конференціях та опубліковані у понад 150 працях (тезах).

Національно-патріотичне виховання здобувачів вищої освіти, яке проводять на кафедрі, спрямоване на формування фахівців – свідомих патріотів України.