Любите природу? Цікавитеся рослинами? Тоді вам знайоме поняття гербаризації – процесу збору, сушіння та систематизації рослин для наукових цілей. Але чому ж це так важливо для студентів? Давайте розберемося разом!

1. Практичні навички. Немає кращого способу навчитися чомусь, ніж спробувати зробити це своїми руками. Під час гербаризації студенти навчаються правильно збирати та консервувати рослинні зразки, що є незамінним досвідом. Під час процесу збирання рослин студенти обговорюють їх фармакологічні властивості та застосування у ветеринарній практиці.
2. Знання місцевої флори. Під час практики студенти виходять у природу (буквально), де мають унікальну можливість ознайомитися з місцевими рослинами, дізнатися про їх особливості та місце в екосистемі.
3. Навички ідентифікації. Визначення рослин на місцевості та їх класифікація за допомогою детермінаторів і ключів є критичним навиком для ботаніка. Практика допомагає відточити ці навички та уміння.
4. Наукове значення. Створені гербарні зразки стають частиною наукових колекцій, які можуть бути використані для досліджень у багатьох областях, у тому числі фармакології, токсикології, біології, екології.
5. Командна робота та комунікаційні навички. Працюючи в групі, студенти навчаються ефективно спілкуватися, ділитися знаннями та досвідом, що є важливими навичками не тільки в науці, а й у будь-якій кар’єрі.
6. Любов до природи. Наостанок, але не на останньому місці, практика гербаризації поглиблює зв’язок студентів з природою, розширює їх розуміння її краси та важливості збереження біорізноманіття.
Тож, навчальна практика з гербаризації рослин є незамінною складовою освіти майбутніх ветеринарів, що допомагає їм не тільки здобути важливі знання та навички, а й відкриває двері в захоплюючий світ рослин та у фітотерапію загалом.
1 квітня 2024 року на кафедрі фармакології та токсикології був проведений семінар для студентів 1 і 3 курсів факультету ветеринарної медицини тему “Гербаризація (історична довідка, значення, формування гербарних зразків тощо)”. Студенти проявили зацікавленість стосовно методів висушування рослин; їх ідентифікації у природі, формування комунікацій тощо.

Допис підготували Наталія СЛОБОДЮК та Христина ЛЕСЬКІВ, доценти кафедри фармакології та токсикології