Наступною точкою нашої експедиції був Національний природний парк “Гуцульщина”, що на Косівщині Івано-Франківської області.
Національний природний парк “Гуцульщина” створений у 2002 році. Загальна площа парку становить 32 271 гектар. Протяжність НПП “Гуцульщина” з північного заходу на південний схід близько 30 км, а з півночі на південь – 20 км.

Кінний центр “Селід” особливе місце у місті Виноградів. Хоч ми і пізно ввечері потрапили у господарство, нас спокійно та з розумінням зустріли господарі Ілдіка та Ергард Маргітич зі своєю сім’єю. А ще нас щедро вітав жаб’ячий хор.

Наступним пунктом нашої експедиції було с. Чома. Найдавніша письмова згадка про цей населений пункт з епохи Арпада датується 1211 роком, де воно згадується як “Choma”.

У 1986 році археологи на межі с. Чома розкопали 26 могил часів завоювання угорцями Батьківщини. У 1993–1999 роках розкопки продовжилися, в результаті яких було розкрито ще 78 могил, а восени 2003 року знайшли сліди тогочасного поселення.

Цього разу на Закарпатті нас приймала науково-виробнича Асоціація “Племконецентр” (НВА Племконецентр) в Солочині. Ця організація є центром розведення гуцульських коней в Україні. Асоціація впродовж багатьох років реалізовує різні програми, які стосуються збереження гуцульської породи в Україні.

Наша експедиція по кінних господарствах Закарпаття продовжується. Нас зустрічає кінний клуб “Канзас-сіті” у селі Клячаново біля Мукачева.

Під час нашого приїзду проводилося навчання їзді верхи – спокійний тренер, спокійний кінь і в повітрі теж спокій, що відразу передається нам. Перестаємо поспішати і занурюємося у світ довкола, і це все нас ще більше сповільнює та стишує.