9.03.23. на кафедрі фармакологіі та токсикологіі був проведений перший етап семінару під керівництвом доцента кафедри Слободюк Н.М. На тему: Рослини, що становлять небезпеку для домашніх тварин.

Нашим завданням на цьому етапі є вивчення механізму дії ветеринарних препаратів на органи та системи, та їх застосування у практиці лікаря ветеринарної медицини.

Гуфрій Д.Ф., д.вет.н., професор, Гунчак В.М., д.вет.н., професор,
Винярська А.В., к.вет.н., доцент, Васів Р.О. к. вет.н., доцент, Слободюк Н.М. к.вет.н., доцент, Харів І.І. к.біолог. н., доцент, Леськів Х.Я., к.вет.н., доцент, Солтис М.П. к.вет.н., асистент, Назарук Н.Я., ст. лаборант.
«Серед чужих не став своїм, серед своїх залишився чужим»
Олександр Канюка - д.вет.н., професор, учень професора Сковронського

Вікентій Антонович Сковронський – професор, який впродовж 41 року очолював кафедру фармакології та токсикології. Інформація щодо наукової діяльності професора Вікентія Сковронського є доступною та відомою, проте, багато запитань залишаються відкритими та потребують історичних досліджень, а зокрема: якою людиною, науковцем та педагогом потрібно було бути, щоб за різних державних політичних устроїв, не будучи політично активним, залишатися керівником кафедри? Що спонукало професора Сковронського залишитись у Львові, коли практично весь професорсько-викладацького колектив виїхав до Вроцлава? Ким були для Вікентія Сковронського професори Вацлав Морачевський та Степан Гжицький і т.п.? Ці та інші питання спонукали нас до історичних досліджень, які не дали чітких вичерпних відповідей, проте дали бачення професора Сковронського - як людини.

Отримавши два дипломи про вищу освіту: гуманного лікаря та лікаря ветеринарної медицини – Вікентій Сковронський, без вагань працює за фахом лікаря ветеринарної медицини. Праця під керівництвом професорів Вацлава Морачевського, Зигмунда Марковського дає йому можливість зростати не лише науково, але і духовно. Однорічне творче відрядження до Австрії та Німеччини стає добрим підґрунтям для вивчення нових наукових методів досліджень в біології. Повернувшись у 1930 p. з відрядження, В.А.Сковронський захищає науковий трактат "Про сучасний стан біологічної науки" у формі дисертації, здобувши вчене звання приват-доцента. В цьому ж році він був призначений завідувачем кафедри фармакології Академії ветеринарної медицини (після Адольфа Гізельта). З 1932 року під керівництво Вікентія Сковронського переходить також аптека. Це була на той час маленька кімната, яку впродовж року професор Сковронський розширює, створюючи: рецептурний відділ, фармацевтичну, кімнату з обладнанням. В 1935 р. організовано приміщення для занять з фармації. При аптеці Вікентій Сковронський організував читальню для працівників, в якій були видання польською, німецькою, французькою, англійською та слов’янськими мовами (всього 91 книга).
Незважаючи, на всі військові перипетії, неодноразову зміну кордонів професор Сковронський залишається незмінним працівником навчального закладу та докладає багато зусиль і енергії для повоєнної від¬будови інституту та відновлення навчального процесу. За що у 1949 році за навчальну, науково-дослідну та громадську роботу професор Вікентій Сковронський отримав подяку разом із професорами: Вацлавом Морачевським та Степаном Ґжицьким.

17 лютого 2023 відбулася зустріч з Президентом Малопольської Палати лікарів ветеринарної медицини Лєхом Панкєвічем та Віце-президентом Палати, лікарем ветеринарної медицини Даріушем Кваснєвічем – давніми друзями нашого Університету. Цього разу темою дискусії було збереження історичної ветеринарної спадщини українського та польського народів, обговорення майбутніх планів щодо популяризації професії лікаря ветеринарної медицини у ветеринарному середовищі та важливості його ролі для суспільства, відкриття невідомих сторінок історії Цісарсько-королівської ветеринарної школи у Львові. Багато невидимих ниток історії пов’язують Малопольське воєводство з Вищою ветеринарною школою у Львові. Про це розкажемо згодом.