Нещодавно гостею в Університеті була Ганна Горакова, лікар ветеринарної медицини, Віце-президент Чеської Палати лікарів ветеринарної медицини.
Моє знайомство з Ганною Гораковою відбулося на засіданні Вишеградської групи вет, де я доповідала про реальний стан речей у прифронтових зонах Харкова щодо контролю популяції вуличних тварин у межах проєкту “Безпечна країна” та небезпеки поширення сказу. І ось сьогодні Ганна з черговою гуманітарною допомогою у Львові. Впродовж цілого дня робить розсилку потребуючим (цивільні, шпиталі та лікарі ветеринарної медицини) на Новій пошті та, попри втому, знаходить час, щоб зустрітись і поділитися досвідом щодо освіти та роботи Палати у Чеській Республіці, можливостей долучитися до кампанії контролю популяції тварин у Харківській області.

Участь у дискусії взяв проректор з наукової роботи Олег Федець, який акцентував увагу на науці та співпраці. Цікаво було послухати про спеціалізацію “Хвороби екзотичних тварин” у маленькій Чехії. До речі, Ганна спеціалізувалася у цьому напрямі. У Чеській Республіці спеціалізація відбувається при Палаті лікарів ветеринарної медицини, оскільки приватна ветеринарна практика у європейських країнах працює на основі Закону про фахову діяльність лікаря ветеринарної медицини і за спеціалізацію відповідає Палата. Ця спеціалізація є досить затребуваною.
Про війну в Україні Ганна Горакова теж розповідає свою особисту історію: історію співчуття, обурення, допомоги, співпереживання і мотивації пришвидшити нашу перемогу. “Коли у 2022 році почалося російське вторгнення, – каже Ганна Горакова, – я була у відпустці на півдні Африки з моїм найкращим другом Павлом. Нам важко було в це повірити, ми не знали, що буде, коли повернемося додому. Я майже одразу вирішила їхати в Україну, хоча б чимось допомогти. Зі мною зголосились їхати мої друзі: Павло та Петро.
Починати було не дуже легко, тому що ми не знали як. Я звернулася до кількох офіційних організацій з пропозицією допомагати як волонтери. Але, як виявилось, їм не потрібні були волонтери, вони просили лише гроші. Це трохи лякало, і тоді я зв’язалася зі знайомим, який майже одразу поїхав в Україну. Ми зібрали гроші серед наших друзів і родичів. Купили в основному обладнання для IFAK, отримали трохи медикаментів з нашої Палати лікарів ветеринарної медицини. Тож, поїхали до Львова як волонтери з гуманітарною допомогою, а назад ми везли кілька сімей до кордону. Вони були зі Сумської, Запорізької, Харківської, Одеської, Дніпропетровської областей. Коли ми повернулися додому організували ще один офіційний збір грошей в інтернеті і зв’язалися з організацією zdravotnizajisteni.cz.
Ми зробили кілька поїздок з гуманітарною місією в Україну. Сьогодні, це моя дев’ята поїздка. Мої друзі теж долучаються до допомоги. До прикладу, Петро (прізвище не вказую з певною метою) у співпраці з іншою організацією здійснив кілька поїздок: він був водієм спеціальних автомобілів, залишених в Україні біля лінії фронту. Вони завжди везли на передову повні машини гуманітарної допомоги для мирних жителів і лікарень. Востаннє Петро провів кілька днів на Донбасі, здебільшого як водій.
Одного разу я відправила ліки та розхідники лікареві ветеринарної медицини з Харкова. Його автомобіль швидкої ветеринарної допомоги був знищений під час російського обстрілу. Тож, йому довелося починати все з початку.
Цей випадок став для мене початком допомоги своїм колегам по фаху. Я долучилася до вирішення проблем, пов’язаних із нелегальним перевезенням тварин. Минулого року в Словаччину перевезли собаку, хвору на сказ. Для нас це було великим попередженням. Тому ми почали обговорювати цю тему в Чеській Палаті лікарів ветеринарної медицини, і на зустрічі Вишеград вет плюс. Я рада була зустрітися з вами – Аллою Винярською, Андрієм Клєцовим та Наталією Клєцовою – в Брюсселі та продовжити цю дискусію.
Нашими цілями у гуманітарній допомозі для колег з України є:
1) навчання лікарів ветеринарної медицини: як запобігати нелегальним перевезенням тварин, що робити з цими тваринами;
2) освіта широкої громадськості;
3) зробити певні профілактичні кроки;
4) підтримка проєктів в Україні з контролю популяції безпритульних тварин шляхом мікрочіпування, вакцинації, стерилізації тварин;
5) підтримка відновлення життя у зруйнованих частинах України після закінчення війни.
Ми відкрили черговий збір у нашій Палаті для підтримки лікарів ветеринарної медицини – волонтерів, які працюють з безпритульними тваринами.
Ми знаємо, що будемо продовжувати допомагати Україні: людям і тваринам. Ми будемо робити це стільки, скільки буде потрібно. Ми знаємо, що у нас не буде відпустки в найближчі місяці. Для нас буде правильним витратити ці гроші на допомогу країні, на яку напали, а не на власне свято.
Коли ми їхали до Харкова зупинилися на ніч у Київській області. Вночі розбудив сильний шум – це були вибухи. Я не знала, що робити, я лежала, слухала і чекала. Навколо була тиша, ніякої паніки, люди нікуди не бігли... Наступного дня ми дізналися, що сусіднє село було атаковане. На щастя, нічого не зруйновано, ніхто не постраждав і не загинув. І тоді я зрозуміла, що це повсякденна реальність життя українців... Невідомо, коли, де. Я бачила спалені цивільні автомобілі в Києві, пробиті пострілами стіни церков, я бачила зруйновані цивільні будівлі, я бачила зруйновані життя людей і сімей на кордоні на початку вторгнення.
Я бажаю вам кращих днів, залишайтеся сильними, здобудьте перемогу! Ця перемога не лише ваша, а й наша! Ніколи не здавайтеся!”.

Допис підготувала Алла ВИНЯРСЬКА, доцент кафедри фармакології та токсикології