Три роки і кардинальні зміни. Більше двох років війни і велика мотивація. Знайомство з керівництвом та працівниками ЛНТУ відбулося під час міжнародної конференції. Уже в’їзд на територію Університету викликав здивування: сучасний фасад будівлі, бруківка з розміткою для пішоходів, роверистів та автомобілів, відпочинкова зона з великою кількістю креативних лавок. Вхід у головний корпус світлий та сучасний: своїм дизайном так і заманює; багато студентів, легкий шум у повітрі від розмов та сміху. Одним словом студентське розмірене життя з діалогами та робочими моментами за кожними скляними дверима. Сучасний ремонт вражає та будить уяву – тут зроблено з думкою про працівників та студентів.

Конференція відбувалася в аудиторії, знову ж таки зробленій з думкою про людей: світла, затишна, облаштована для роботи – тут хочеться працювати! Я чомусь подумала: “Ну звичайно, найкращу аудиторію виділено для міжнародної конференції”. Проте помилилась, усі наступні аудиторії, а їх було ще чотири, були не менш привабливими та теплими у плані комфорту. Від аудиторій є два виходи на внутрішні дворики, де теж попрацював дизайнер на благо людини – око тішить гармонія зелені, дерева та бруківки.
Особливою прикрасою є окремо стояче невеличке скляне приміщення кафетерію-їдальні у внутрішньому дворику – принаймні так виглядає на перший погляд. Це місце, де ми обідали під час конференції, місце, яке ще три роки тому було старим похмурим дерев’яним сараєм, сьогодні це приміщення, де працюють студенти і є кілька аудиторій.
На запитання, як вдалося зробити так багато за такий короткий та важкий період, Ірина Вахович, ректор Університету, відповіла: “Мотивація, команда, і наше спільне бажання зробити наш рідний Університет взірцевим, комфортним для роботи та навчання”. Від себе додам, що кількість студентів за цих кілька років зросла від п’яти до десяти тисяч.
Тому питання відсутності державного фінансування закладів вищої освіти – це питання лише для маніпуляцій та задурювання колективу: коли є бажання – буде результат!
Продовжуючи екскурсію Луцьким науково-технічним університетом, відкриваємо для себе нещодавно відремонтований басейн, спортзал, кафедру туризму, де працює студентське кафе: студенти задіяні в усіх ланках роботи від планування та приготування до реалізації.
А от про роботу приймальної комісії теж цікавий факт: викладачі не залучені до профорієнтаційної роботи, проте працює відділ студентської приймальної комісії. Студентська комісія іноді ефективніше спрацьовує, оскільки молодь спілкується на одній хвилі.
Ірина Вахович про виховну роботу молоді додала: “Коли приходять першокурсники ми проводимо різні виховні заходи. Ми починаємо з елементарного, наприклад, як вітатися в стінах Університету, зустрічаючи незнайомих людей, – оскільки ці люди прийшли до нас, господарів, у гості. У такий спосіб ми вчимо студента бути тут господарем”.
Три роки роботи – зміни настільки кардинальні, що важко впізнати старі приміщення. Простір для виставок та різноманітних заходів заслуговує окремого захоплення. Тут тривають завершальні роботи, але уже видно кінцевий результат.
У стінах ЛНТУ живе успіх, за цим успіхом проглядається скоординована важка щоденна праця команди: адміністрації, працівників та студентів, праця на благо Університету, на благо України!
Чи можемо ми бути успішними, чи може наш Університет бути успішним – так! Але… Успіх – це праця, праця на благо Університету.
Допис підготувала Алла ВИНЯРСЬКА, доцент кафедри фармакології та токсикології