КАФЕДРА ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНОГО ІНСПЕКТУВАННЯ

Кафедра здійснює підготовку фахівців з контролю безпечності та якості харчових продуктів. Ветеринарно-санітарне інспектування є одним з основних напрямів діяльності ветеринарної медицини, оскільки від безпечності та якості харчових продуктів залежить громадське здоров’я та економічна стабільність держави.

Історія кафедри бере початок з відкриття в 1881 році у Львові самостійної ветеринарної школи. Внаслідок перетворення у 1897 році Ветеринарної школи на Львівську ветеринарну академію активно стала розвиватися і ветеринарно-санітарна експертиза, що почалася з курсів “Огляд тварин і м’яса” та “М’ясознавство”. У різні роки (1881 – 1921) ці курси вели професори Баранський А., Прус Я., Грабовський М., Марковський З., Голобут Т., доктор ветмедицини Готліб А., але особливої уваги заслуговує професор Альфред Травінський, який створив (1925) окрему кафедру під назвою “Установа науки про харчові продукти тваринного походження”, до якої у 1930 році був приєднаний курс “Гігієна молока”.

З кінця 1930-х років кафедра стала називатись “Науково-дослідний інститут ветсанекспертизи”, а після 1945 року – кафедра ветсанекспертизи з основами технології і гігієни продуктів тваринництва.

У 1945 – 1947 роках кафедру очолював доцент Колоболотський Г. В., а з 1948 до 1963 року нею завідував доцент Берченко М.В., а в 1963 році кафедру очолив доцент Гончарук І. С. У 1974 році вона була ліквідована через малу кількість викладачів і приєднана до кафедри мікробіології і вірусології, котрою завідував професор Андрієвський І.І., а з 1979 до 1991 року – доцент Івасик Б.Д. Від 1991 року, коли кафедра дістала назву ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи, а з 2007 року ще й стандартизації та сертифікації, до липня 2009 року кафедрою керував доктор біологічних наук, професор, академік УААН Кравців Р. Й. З серпня 2009 року обов’язки завідувача кафедри виконував доцент Остап’юк Ю.І., а відтак – професор Козак М.В.

У липні 2012 року, у зв’язку із реорганізацією кафедри ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи, стандартизації та сертифікації, була створена кафедра паразитології, іхтіопатології та ветсанекспертизи під керівництвом доктора ветеринарних наук, професора Стибеля В.В.

У вересні 2015 року для створення оптимальної структури підрозділів університету, враховуючи нормативні документи Міністерства освіти і науки України, Міністерства аграрної політики  і продовольства України  було організовано кафедру ветеринарно-санітарної експертизи, гігієни та загальної ветеринарної профілактики під керівництвом докторки сільськогосподарських наук, професорки Козенко О.В.

У лютому 2018 року шляхом роз’єднання було створено дві кафедри: кафедра гігієни, санітарії та загальної ветеринарної профілактики та кафедра ветеринарно-санітарного інспектування під керівництвом доктора ветеринарних наук, доцента Сімонова М.Р., яка є випусковою кафедрою спеціальності – 212 “Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза”, освітній ступінь – магістр, освітньо-професійної програми “Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза”, яка була відкрита у 2016 році.

Заняття з дисципліни «Зберігання сировини та продуктів харчування» проводить доцент Дашковський О.О. у практикумі кафедри.

У 2020/21 навчальному році викладачі кафедри ветеринарно-санітарного інспектування забезпечують викладання 15 предметів, найважливішими з яких є: “Управління якістю та безпечністю продуктів харчування”, “Лабораторні дослідження у гігієні продуктів харчування”, “Ветеринарно-санітарне інспектування первинної переробки тварин і продуктів забою”, “Товарознавство”, “Ветеринарно-санітарне інспектування риби і інших гідробіонтів”,        “Сенсорний аналіз, ідентифікація і склад харчових продуктів”, “Ветеринарно-санітарне інспектування молока і молочних продуктів”, “Зберігання сировини та продуктів харчування”, “Ветеринарно-санітарне інспектування продуктів харчування рослинного походження”, “Маркування та фальсифікація харчових продуктів”.

Виїзне заняття на ПрАТ «Тернопільський молокозавод» проводять професор Салата В.З. та доцент Дашковський О.О.

Наукова робота кафедри спрямована на вивчення якості та безпечності продуктів харчування, розробку ефективних діагностичних тестів протидії фальсифікації, дослідження шляхів трансформації біологічно активних речовин від сировини у готові харчові продукти. При кафедрі функціонує лабораторія якості та безпечності харчових продуктів. До наукової роботи кафедри залучаються найбільш активні та цілеспрямовані студенти, які щороку доповідають отримані результати досліджень на студентських конференціях та конкурсах. Зокрема у 2019 році студентка четвертого курсу Ососкало Леся зайняла друге місце на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт. У 2020 році наукова робота студентки п’ятого курсу Грудецької Дарини увійшла до числа переможців конкурсу.

Студенти проводять наукові дослідження у лабораторії кафедри.

Впродовж останніх 20 років співробітники кафедри опублікували 17 монографій та посібників, понад 50 методичних рекомендацій і понад 500 наукових статей. Співробітники кафедри взяли участь у понад 100 міжнародних і 300 вітчизняних конференцій, круглих столів та симпозіумів.

Викладачі кафедри беруть участь у виконанні проєкту Європейського Союзу Еразмус+ напряму Розвиток потенціалу вищої освіти «Поліпшення навичок з лабораторної практики у фахівців агро-продовольчого сектору Східної Європи». Завдяки цьому проєкту впродовж 2017 – 2020 років було покращено матеріально-технічне оснащення лабораторії та надана можливість працівникам кафедри пройти стажування у Італії, Франції, Молдові та Грузії.

Заняття на виробництві ТзОВ «Хінкель-Когут» проводить професор Сімонов М.Р.

 

Співробітники кафедри беруть активну участь у розробці нормативних документів, котрі допомагають покращити контроль харчових продуктів та забезпечити високу якість наданих освітніх послуг. Дана робота проводиться не тільки на внутрішньо університетському рівні, а й державному. Зокрема працівники кафедри залучені до розробки стандартів вищої освіти і формування банку тестових завдань для проведення єдиного кваліфікаційного іспиту для галузі знань 21 «Ветеринарна медицина».

Сьогодні навчальний процес на кафедрі забезпечують: доктор ветеринарних наук, професор Сімонов М.Р., доктор ветеринарниї наук, професор Салата В.З., кандидати ветеринарних наук, доценти Бінкевич В.Я., Дашковський О.О., Сусол Н.Я., Кушнір В.І., кандидатка наук, старша викладачка Акимишин М.М.

Працівники кафедри ветеринарно-санітарного інспектування: доцент Бінкевич В.Я., старша викладачка Акимишин М.М., професор Сімонов М.Р., доцент Дашковський О.О., старша лаборантка Гурій Л.О., професор Салата В.З.

Маріан Романович Сімонов народився 18 вересня 1981 року у Львові. У 2003 році з відзнакою закінчив Львівську державну академію ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького. З 2004 по 2007 рік навчався в аспірантурі Інституту біології тварин УААН під керівництвом академіка, професора, доктора ветеринарних наук Влізла Василя Васильовича. У 2007 році захистив дисертацію на тему “Вікові особливості формування імунітету проти хвороби Гамборо і антиоксидантного статусу та методи їх корекції у курей кросу Isa Brown” та здобув ступінь кандидата ветеринарних наук. Після захисту дисертації працював на посадах завідувача сектору клінічної біохімії, старшого та провідного наукового співробітника в Інституті біології тварин НААН до 2016 року. У 2012 році отримав атестат старшого наукового співробітника. У 2016 році під керівництвом В.В. Влізла захистив докторську дисертацію на тему “Біохімічний та гормональний статус у здорових і хворих на кетоз високопродуктивних корів” та отримав ступінь доктора ветеринарних наук. М.Р. Сімонов – автор та співавтор понад 100 наукових публікацій, у тому числі науково-практичного посібника “Управління безпечністю продуктів харчування” (2018), довідника “Лабораторні методи досліджень у біології, тваринництві та ветеринарній медицині” (2012). Має два патенти України на корисну модель, технічні умови на лікувально профілактичний препарат “Ремівітал”. З лютого 2018 року працює на посаді завідувача кафедри.

Володимир Зеновійович Салата народився 16 березня 1969 року у Львові. У 1993 році з відзнакою закінчив Львівську академію ветеринарної медицини, від 1994 до 1996 року навчався в аспірантурі. Дисертацію захистив у 1997 році на тему “Фізіологічні процеси у бугайців під впливом свинцю, цинку, заліза та тетравіту і ветеринарно-санітарна експертиза виробленої при цьому яловичини” та здобув науковий ступінь кандидата ветеринарних наук. Стипендіат Кабінету Міністрів України. З січня 1997 по вересень 2000 року працював асистентом кафедри ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи, а в подальшому старшим викладачем та доцентом. У червні 2003 року Міністерством освіти і науки України йому було присвоєно вчене звання доцента кафедри ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи. У 2002 – 2014 роках – вчений секретар спеціалізованої вченої ради. У 2019 році захистив докторську дисертаційну роботу на тему “Теоретичне та експериментальне обґрунтування гігієнічних критеріїв оцінки безпечності яловичини за холодильного зберігання”. У лютому 2021 року йому було присвоєно вчене звання професора кафедри ветеринарно-санітарного інспектування.

В.З. Салата проводить значну науково-методичну роботу. Опублікував 250 науково-методичних праць, співавтор навчальних посібників:  “Ветеринарна радіологія з основами радіаційної ветеринарно-санітарної експертизи та імунології у запитаннях і відповідях”,  “Ветеринарна радіологія” (гриф МАПУ), “Мікробіологія молока і молочних продуктів з основами ветеринарно-санітарної експертизи” (гриф МОНУ). 

Володимир Ярославович Бінкевич народився 10 серпня 1970 року у селі Вороців Яворівського району на Львівщині. У 1987 році закінчив середню школу зі срібною медаллю. В тому ж році вступив  на факультет ветеринарної медицини, а у 1992 році закінчив з відзнакою Львівську академію ветеринарної медицини. Працював ветеринарним лікарем у птахорадгоспі “Яворівський”. У 1993 – 1995 роках навчався в аспірантурі при кафедрі ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи. Дисертацію захистив у 1997 році на тему „Вплив марганцю і кобальту та їх хелатів на фізіологічні процеси, продуктивність та м’ясні якості курчат-бройлерів” та отримав науковий ступінь кандидата ветеринарних наук. З 1996 року – асистент кафедри ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи, із червня 2000 року – старший викладач, з грудня 2001 року – доцент кафедри.У 1998 – 2001 роках – секретар вченої ради факультету харчових технологій. Стипендіат Кабінету Міністрів України. З січня 2001 по жовтень 2015 року працював на посаді вченого секретаря вченої ради університету та завідувача аспірантурою, був членом вченої ради та ректорату університету. В.Я. Бінкевич – автор і співавтор 235 науково-методичних праць,  серед яких 30 науково-методичних праць, автор 8 підручників: “Гігієна рослинних харчових продуктів” (2015), “Ветеринарне правознавство України” (2015), “Атлас ветеринарно-санітарно інспектування продуктів забою тварин” (2015), “Гігієна молока і молочних продуктів” (2016), “Гігієна і експертиза харчових тваринних гідробіонтів та продуктів їх переробки” (2017), “Гігієна і експертиза продуктів первинної переробки забійних тварин”, (2019). Окрім цього, є автором дев’яти розробок, захищених патентами України на корисну модель. За заслуги у розвитку польсько-української співпраці в галузі культури та науки нагороджений державною нагородою – Кавалерійським Бронзовим Хрестом “За заслуги” (2007).

Олег Остапович Дашковський народився 31 липня 1974 року в м. Стрию на Львівщині. У 1991 році вступив на санітарно-технологічний факультет Львівського зооветеринарного інституту. У 1996 році закінчив з відзнакою Львівську академію ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького. У 1997 – 2000 роках навчався у стаціонарній аспірантурі на кафедрі ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи. Захистив кандидатську дисертацію на тему “Молочна продуктивність корів і ветеринарно-санітарна експертиза молока в зонах техногенного забруднення свинцем, за корекції метіонатами заліза, міді та вітаміном Е”. Від січня 2001 року – асистент, з вересня 2008 року – доцент, відповідальний за курс “Сенсорний аналіз, ідентифікація і склад харчових продуктів”. У 2004 отримав диплом доктора філософії. Від лютого 2004 року по жовтень 2009 працював заступником декана факультету заочної освіти університету. Загальна кількість публікацій –101, серед них монографія, посібник з грифом МАП України, 18 навчально-методичних публікацій, 14 патентів України, 45 статей у фахових наукових журналах. Керує науковою роботою студентів, роботи яких були відзначені на другому етапі Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з галузі знань 21 “Ветеринарна медицина”, спеціальності 212 “Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза” як одні з кращих і нагороджені відзнаками і дипломами (2019). У жовтні 2019 року успішно закінчив курс “Експерт з акредитації освітніх програм”, що засвідчує сертифікат наданий Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Маріанна Миколаївна Акимишин народилася 10 грудня 1982 року у Львові. У 2005 році закінчила Львівську державну академію ветеринарної медицини їм. С.З. Ґжицького. З 2005 року працювала в Інституті біології тварин НААН. З 2008 по 2012 рік заочно навчалася в аспірантурі Інституту біології тварин НААН під керівництвом доктора сільськогосподарських наук Остапіва Д.Д. У 2018 році захистила дисертацію на тему “Концентрація статевих гормонів та активність ензимів у тканинах репродуктивних органів корів за статевого циклу та гіпофункції яєчників” та здобула ступінь кандидата ветеринарних наук. Після захисту дисертації працювала в лабораторії молекулярної біології та клінічної біохімії Інституту біології тварин. Є автором 15 наукових публікацій та патенту. З 2019 року працює на посаді асистента кафедри, а з 2024 року – старшого викладача.

Наталія Ярославівна Сусол – народилася 20 жовтнея 1980 року у селі Топорів, Буського району, Львівської області.

У 2004 році закінчила Національний університет “Львівська політехніка” та здобула кваліфікацію «Магістр з управління якістю». У 2008 році захистила кандидатську дисертацію “Науково–технічні засади вдосконалення нормативного забезпечення якості послуг закладів ресторанного господарства”, присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук зі спеціальності 05.01.02 стандартизація, сертифікація та метрологічне забезпечення. У 2013 році присвоєно вчене звання доцента кафедри харчових технологій, готельної та ресторанної справи. З 1 грудня 2004р. до 31 грудень 2007р. аспірантка Національного університету «Львівська політехніка» (з відриву від виробництва). В період з травня 2006р. до червня 2008р. інженер органу сертифікації послуг «Львів ПОЛІСЕРТ» НУ «Львівська політехніка» за сумісництвом. З 1 вересня 2008р. асистент кафедри харчових технологій та ресторанної справи Львівського інституту економіки і туризму, а з 2011р. на посаді доцента цієї ж кафедри. З вересня 2018р.  до  березня  2021р. декан факультету туризму, готельної та ресторанної справи Львівського інституту економіки і туризму. З липня 2021р. завідувач відділу забезпечення якості освіти та акредитації Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького за внутрішнім сумісництвом доцент кафедри ветеринарно-санітарного інспектування. Нагороджена  Почесною грамотою Львівської обласної адміністрації. Подяка Міністерства освіти і науки України. Автор і співавтор понад 70 наукових та науково-методичних праць. З них –1 монографія, 3-колективні монографії, 1- навчальний посібник, 2-  навчальні посібники за загальною редакцією, понад 50 публікацій у фахових виданнях, збірниках матеріалів наукових конференцій.

В різні роки на кафедрі працювали професори Береза І.Г., Козак М.В., доценти Островський Я.Ю., Берченко М.В., Гончарук І.С., Назаревич Л.Є.,Охріменко Е.М., Остап’юк, Ю.І., Біленчук Р.В., Осередчук Р.С., Ковалів Л.М., Куциняк І.В., Васерук Н.Я., Каплінський В.В., асистентка кандидатка ветеринарних наук Фоміна М.В., Ковальчук Р.Л., асистенти Синицький Я.М., Ключковська М.В., Фреюк Д.В., Ярошович І.Г., Фаріонік Т.В.

Значний вклад у розвиток кафедри внесли:

Микола Васильович Берченко народився у 1901 році в місті Харкові. Вступив до Харківського ветеринарного інституту, який закінчив у 1925 році. Після інституту працював практичним ветлікарем в Україні, Туркменистані та Казахстані. У 1935 році захистив дисертацію на ступінь кандидата ветеринарних наук і в цьому ж році був призначений завідувачем кафедри мікробіології Башкирського сільськогосподарського інституту, а 12 червня 1948 року скерований на посаду завідувача кафедри ветеринарно-санітарної експертизи Львівського ветеринарного інституту. Під його керівництвом захищено дві кандидатські дисертації – І.С. Гончарук (1959) і Я.Ю. Островський (1960). М.В. Берченко опублікував 20 наукових праць, є співавтором підручника з епізоотології (1936). Помер у 1963 році.

Іван Степанович Гончарук народився 19 січня 1923 року в селі Ловгалівка колишньої Кам'янець-Подільської області (нині – Хмельницької області). З 1946 року – навчався у Московській військовій ветеринарній академії, а з вересня 1948 року продовжував навчання у Львівському ветеринарному інституті, який закінчив у 1951 році. Після інституту працював асистентом кафедри ветсанекспертизи. У 1959 році захистив кандидатську дисертацію на тему „Ветеринарно-санітарні, товарні і технологічні якості м’яса великої рогатої худоби, хворої фасціольозом”. Від 1960 року працював на посаді доцента кафедри, а від 1963 до 1974 року виконував обов’язки завідувача кафедри, відтак був доцентом кафедри до 1989 року. Мав 35 друкованих наукових праць. Помер у 1994 році.

Роман Йосипович Кравців, доктор ветеринарних наук, професор, академік Національної академії аграрних наук, з 1991 по 2009 рік завідувач і професор кафедри ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи. З 1959 по 1962 рр. працював ветфельдшером Ролівської ветдільниці та колгоспу «Дружба», заочно навчався у Судововишнянському зооветеринарному технікумі. Демобілізувавшись із армії, у 1965 р. вступив до Львівського зооветеринарного інституту. У стінах альма-матер працював спочатку асистентом кафедри мікробіології, вірусології та ветсанекспертизи, пізніше – доцентом кафедри. Упродовж 1985–1989 рр. – проректор з наукової роботи. У 1989 р. обраний ректором інституту і в тому ж році очолив кафедру. Очолював Львівське обласне товариство «Знання», був заступником голови Комісії з освіти і науки громадської ради при голові Львівської ОДА. Автор та співавтор понад 1000 наукових праць, 50 патентів та розробник близько 50 держстандартів. Під його керівництвом захищено 34 кандидатських та 14 докторських дисертацій. У свій час вчений очолював редакційну колегію двох енциклопедій – семитомної з ветеринарної медицини і двотомної з фізіології, був головним редактором науково-практичного журналу «Сільський господар» та «Наукового вісника ЛНУВМ та БТ імені С.З. Ґжицького», членом редакційної колегії міжнародного журналу «Polisch Journal Science», академіком Нью-Йоркської академії наук, НТР МАПП, УАН, АН ВО України і головою її західного відділення. Нагороджений орденами «За заслуги» III і II ступенів, Ярослава Мудрого, «Знак пошани», золотою медаллю товариства «Знання України», знаком «Відмінник освіти України». Відзначений міжнародним орденом «За заслуги» (Велика Британія), Хрестом кавалерійським ордена «За заслуги» Речі Посполитої Польської, ювілейною відзнакою до 50-річчя зоотехнічного відділу Краківської рільничої академії, почесний професор Сумського НАУ і Харківської ДЗВА.

Іван Григорович Береза академік Української технологічної академії, заслужений працівник народної освіти України, доктор ветеринарних наук, професор. Народився 5 січня 1937 року в селі Дички Рогатинського району Івано-Франківської області. У 1956 – 1961 роках навчався у Львівському зооветеринарному інституті, який закінчив із відзнакою і був скерований на роботу до Молдови. Від 1963 до 1966 року І.Г. Береза навчався в аспірантурі при кафедрі органічної і біологічної хімії Львівського зооветеринарного інституту, після закінчення якої захистив кандидатську дисертацію. З 1967 до 1971 року працював асистентом, а пізніше доцентом кафедри. У червні 1994 року захистив докторську дисертацію “Скорочення втрат і підвищення якості м’яса сільськогосподарських тварин”. Опублікував понад 200 наукових праць, два підручники, дві монографії, два довідники і п’ять навчальних посібників з технології переробки м’яса і ветсанекспертизи продуктів тваринництва та ряд методичних посібників і розробок, є співавтором навчальних програм з технології і ветсанекспертизи продуктів тваринництва. Помер у 2001 році.

Михайло Васильович Козак народився 1 січня 1949 року в с. Корнич Коломийського району Івано-Франківської області, де закінчив середню школу. Трудову стежину розпочав на Коломийському заводі «Сільмаш». У 1970 р  склав вступні іспити і став студентом ветеринарного факультету Львівського зооветеринарного інституту. Студентський період життя Михайла Козака був сповнений громадською активністю, значними здобутками в ігрових видах спорту, трудовій участі у будівельних загонах на новобудовах Сибіру. Перші кроки спеціаліста розпочав у стінах рідного навчального закладу на посаді асистента кафедри ветеринарно-санітарної експертизи, водночас виконував обов’язки секретаря комсомольської організації інституту, продовжив згодом в аспірантурі Ленінградського ветеринарного інституту. Після завершення навчання працював чотири роки на посаді проректора з виховної роботи рідного вишу. Вчений ступінь кандидата ветеринарних наук здобув у 1986 році, успішно захистивши дисертацію за результатами досліджень з проблем ветеринарної санітарії. Ідеї та наукові дослідження М.В. Козака лягли в основу монографії “Наукове обґрунтування системи заходів (корекції) природної резистентності худоби для отримання екологічно чистої яловичини”, що побачила світ у 2011 році. Член Української технологічної академії, член Європейської асоціації навчальних закладів ветеринарної медицини, заслужений працівник ветеринарної медицини. Результати його науково-педагогічної роботи –  це 248 опублікованих статей, серед яких запатентовані відкриття, офіційно визнані настанови з використання на практиці різних імуномоделюючих препаратів.  Науковець Козак користувався високим авторитетом серед своїх колег, був знаним як доповідач на міжнародних симпозіумах, конференціях, засіданнях. Вагомий його внесок у формування та розвиток вищої освіти України за роки її незалежності. Михайло Васильович став співавтором низки нормативних документів та типових навчальних планів із підготовки фахівців ветеринарної медицини, розроблених згідно з вимогами Міністерства освіти нашої держави. Це, зокрема, такі навчальні орієнтири для майбутніх спеціалістів як “Навчально-виховний процес на факультеті ветеринарної медицини”, “Ветеринарно-санітарна експертиза і сертифікація продуктів”, “Приватна ветеринарно-санітарна експертиза продуктів тваринництва”, “Довідник лікаря ветеринарної медицини”, “Ветеринарна медицина та кваліфікаційна характеристика лікаря ветеринарної медицини”, “Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва”, довідник “М'ясо і м'ясні продукти”. Помер у 2018 році.

Ян Юліанович Островський народився 11 січня 1922 року в місті Галичі Станіславського воєводства (тепер Івано-Франківська область). У 1949 році вступив на ветеринарний факультет Львівського інституту, який закінчив з відзнакою в 1954 році. У жовтні цього ж року був зарахований на посаду асистента кафедри ветсанекспертизи. В 1960 році захистив кандидатську дисертацію “Деякі показники обміну йоду в корів у західних областях Української PCP”, a в 1964 році одержав диплом доцента. Крім педагогічної та активної громадської роботи, проводив дослідження молока і молочних продуктів на Львівщині, вивчав вплив мікроелементів міді, хлористого кобальту і йоду на розвиток молочнокислих і маслянокислих бактерій у різних сичужних сирах. За результатами дослідів виступав на наукових конференціях і на кафедрі гігієни харчових продуктів у Вищій школі сільського господарства у Варшаві (Польща). Брав участь у розробці 30 методичних рекомендацій для студентів факультетів. Опублікував 64 наукові праці, є співавтором підручника ”Молочна справа” і порадника “Використання молока в домашніх умовах”. У 1999 році призначений професором кафедри. Помер у квітні 2002 року.

Юрій Іванович  Остап'юк  народився 30 травня 1952 року в селі Зелена Надвірнянського району на Івано-Франківщині. Після закінчення ветеринарного факультету Львівського зооветеринарного інституту (1975) працював старшим ветлікарем із санітарії Івано-Франківської обласної станції для боротьби з хворобами тварин і головним ветлікарем Городенківського району. В 1979 році обраний за конкурсом на посаду асистента кафедри мікробіології і ветсанекспертизи; у 1982 – 1987 роках як здобувач виконав дисертаційну роботу „Вплив селену і вітаміну Е на обмін речовин і продуктивність відгодівельного молодняку великої рогатої худоби”. Кандидат біологічних наук, від 1993 року – доцент, а з 2002 року – професор університету. Проводив значну методичну роботу, а в науковій сфері займався розробленням і обґрунтуванням системи мікроелементно-вітамінної підгодівлі великої рогатої худоби для підвищення її продуктивності та поліпшення якості продукції. Опублікував 156 наукових праць, є співавтором 10 навчальних посібників “Ветсанекспертиза ковбас і копченостей” (1999), “Стерилізація і ветеринарно-санітарна експертиза м’ясних консервів” (2002), “Ветеринарно-санітарний контроль на підприємствах м’ясної промисловості” (2002), “Ветеринарно-санітарний контроль та оцінка якості продуктів забою промислової дичини” (2007), а також п’яти навчальних програм і понад 50 методичних рекомендацій та вказівок.

Емілія Михайлівна Охріменко народилася 19 липня 1933 року в селі Ганьковичі Мостиського району Львівської області. Вишу освіту здобула у Львівському університеті імені Івана Франка (1956 – 1962). З 1957 по 1991 рік працювала в НДІ землеробства і тваринництва західних районів УРСР. Відтоді почався час її плідної наукової праці: мала 75 публікацій, із них одну монографію, три рекомендації, три винаходи. Була основним автором у виведенні нової породної групи гусей “Оброшинська сіра”, яка апробована в 1960 році. Під її керівництвом підготовлено п’ять дисертаційних робіт. З 1991 по 1994 рік працювала науковим співробітником на кафедрі зоогігієни Львівської державної академії ветеринарної медицини, а з 1995 року – старшим науковим співробітником і завідувачем радіологічної лабораторії при кафедрі ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи. Нагороджена двома медалями й орденом “Знак Пошани”. Померла у 2000 році.

Роман Васильович Біленчук народився 31 березня 1967 року у Львові. У 1989 році закінчив з відзнакою Львівський зооветеринарний інститут, після чого один рік працював ветлікарем в учгоспі „Комарнівський”. З 1990 по 1995 рік працював на посаді старшого лаборанта кафедри фізіології тварин. У 1995 – 1997 роках навчався в аспірантурі при кафедрі ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи. У 1999 році захистив кандидатську дисертацію „ Фізіолого-біохімічна характеристика організму корів та їх телят і ветеринарно-санітарна оцінка молока за мікроелементної корекції раціону”. Із січня 1998 року працював на посаді асистента, а з жовтня 2002 року – на посаді доцента цієї ж кафедри. Від 2002 року за сумісництвом – на посаді заступника декана факультету харчових технологій, а також з лютого 2004 року очолював факультетську методичну комісію. Автор 59 наукових публікацій та 37 навчально-методичних видань, з яких двом навчальним посібникам надано гриф Міністерства аграрної політики України (МАПУ). Помер у 2008 році.

На сьогоднішній день співробітники кафедри працюють над впровадженням світових вимог до безпечності та якості харчових продуктів у навчальний процес, збільшенням частки лабораторних занять на виробництвах, міжнародною співпрацею з провідними університетами і міжнародними організаціями.

У 2024 році працівники кафедри взяли участь у акредитації освітньої програми «Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза». В результаті  Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти високо оцінило освітнє середовище та прийняло позитивне рішення про акредитацію. (до 01.07.2029р.)