Готуючи цей допис, почала шукати гарний вислів про самопідтримку. Вони є, але в тому шаленстві буття, де ми зараз перебуваємо, кожен із них недостатньо сильний, недостатньо енергійний, недостатньо… український. Не з власної волі ми потрапили у цю смертельну круговерть, однак тільки нашою волею є боротьба із нею. Спочатку пандемія, тоді війна змушують кожного з нас озирнутися на своє життя й оцінити зроблене, щоби зрозуміти багато речей, але насамперед те, що неспроста нашим улюбленим є Лінине «і наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт». Такий собі стоїцизм по-українськи.

Наука, як і освіта – навіть не дві сторони однієї медалі, а світлий аверс людського життя, постійний виграш у грі «Орел чи решка», оскільки реверсом є невігластво й дурість, які, попри те, що є результатом легких для втілення рішень, можуть нескінченно творити клопоти, ускладнюючи життя людини, завдаючи їй болю (важко ходити у незнайомій місцині в темряві).

У магістрантів ОП «Освітні, педагогічні науки» – виробнича практика. Цьогоріч вона вперше відбувалася на початку семестру, що дало змогу більш ефективного «занурення» магістрантів у вир професійних викладацьких реалій: у студентів-бакалаврів саме тривав лекційно-практичний цикл навчання.
Всі здобувачі другого (магістерського) рівня, педагоги, були розподілені на практику відповідно до набутого на попередньому рівні фаху, тому на чотирнадцяти кафедрах нашого університету слід було організувати практичне навчання. Слід зауважити, що всі, без винятку, керівники кафедр-баз практики дуже відповідально поставилися до її проходження своїми молодими колегами та прагнули всіляко спряти не лише їх професійному поступу, а й покращенню мотивації після закінчення магістратури таки стати на педагогічний шлях. Тому, для координації зусиль, узгодження позицій, обговорення завдань виробничої практики, відбувся семінар для завідувачів. Як гарант ОП «Освітні, педагогічні науки» висловлюю вдячність професорам Орисі Цісарик, Павлу Музиці, Романові Параняку, Іванові Парубчаку, Богданові Гутому; доцентам Уляні Драчук, Лесі Музиці, Лесі Кушнір, Юлії Коверко, Мар’яні Матвєєвій, Богданові Батюку, Богданові Семеніву, Олександрові Степанюку, Михайлові Подоляку за їх професійність та налаштованість на підтримку в плеканні майбутнього української вищої освіти.

20 березня 2023 року відбувся міжуніверситетський методологічний семінар для здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти «Як організуватися і написати наукову роботу». Актуальною проблемою сучасної вищої освіти є одночасне поєднання зростання вимог до студентської наукової роботи та зниження інтересу тих-таки студентів до науки.
Високий Олімп наукових здобутків, який виростає зі студентської лави, стає непривабливим для сходження на нього нових поколінь науковців, що, вкупі з неодмінним «відпливом мізків», обумовленим і трагічними воєнними, і цілком мирними причинами, найближчим часом генеруватиме суттєві ризики для перспектив розвитку нашої держави. Адже мало шансів на відродження матиме країна, яка не виробляє інтелектуальну продукцію (незалежно від галузі).