Коли плине ріка життя, ніхто особливо не замислюється про ті краплі, які її наповнюють, однак деколи стається так, що окремі миттєвості зблискують якимись особливими барвами.
Такий метафоричний вступ навіяний непересічною подією, що відбулася нині, 8 червня 2023 року в нашому університеті. Народження нової книги, як і людини, дає неймовірне відчуття початку, коли і тривожно, і радісно водночас. Тривожно, бо хочеться, що те нове розвивалося і йшло між люди легко; а радісно, бо розумієш, що появилися нові надії, ґрунтовані на вагомій платформі самовідданої праці. Доктор філософських наук Світлана Олександрівна Черепанова подарувала нашому університету, як і іншим університетам України самобутню навчальну книгу «Філософія освіти. Лекції. Практикум».

Здобуття освіти на другому (магістерському) рівні вищої освіти є певним рубежем, на радянському аналогу якого формальна освіта найчастіше завершувалася, тоді навіть існувало поняття «незакінчена вища освіта», з якою ще не так давно плутали бакалаврат. З огляду на це навчання в магістратурі від початку впровадження ступеневої освіти було самозрозумілим етапом т.зв. «закінчення» вищої освіти. Однак, із плином часу, магістерський ступінь поступово «відклеювався» від бакалаврського, чому немало сприяло, на мою думку, запровадження перехресного вступу, а, згодом, започаткування ЄВІ, ЄФВВ. Тепер є розуміння того, що магістратура – інший етап здобуття освіти, що, по-перше, не повинен слідувати за бакалаврським; по-друге, що навчання за магістерським рівнем дає змогу розширити професійні можливості; по-третє, що це – одна із форм перекваліфікації. Аналіз складу здобувачів магістерської програми «Освітні, педагогічні науки», що навчаються і за денною, і за заочною формами, свідчить про те, що рішення про навчання ухвалювали дорослі, свідомо активуючи відповідні мотиви й інтереси.

30 травня 2023 р. відбулося чергове засідання відкритого постійнодіючого науково-методичного семінару «Ініціатива якості освітніх програм».

Повноцінний розвиток університетської освіти складно уявити поза межами інтелектуалізації потенціалу викладання. Показна самозрозумілість того, що науковий ступінь з будь-якої галузі знань тепер розпочинається словосполученням «доктор філософії», а викладач будь-якого фаху стає педагогом за фактом діяльності в закладі освіти, радше є окозамилюванням без реального наповнення університетського простору науковими надбаннями філософії та педагогіки. Через це кафедра філософії та педагогіки, орієнтуючись на своє прагнення «здійснювати просвіту», провела відкритий науковий семінар, куди запросили провідних науковців нашого університету.

Під час виробничої практики Вікторія Місько, магістрантка програми «Освітні, педагогічні науки», запропонувала провести спільний флешмоб для викладачів та здобувачів нашої програми.

Педагогічний зміст цього флешмобу – нові форми виховної роботи у закладі вищої освіти. Після його закінчення Андрій Стріжик згенерував Reels, де, власне, й відобразив результати.

Флешмоб – дуже динамічна форма, завдяки якій, крім змісту, тобто важливості підтримання традицій носіння вишиванок, також досягаються такі педагогічні цілі, як формування здатності приймати рішення, працювати в команді, спілкуватися на неформальному рівні у різновікових групах.
Крім того, на тлі тривожного часу, естетичний продукт є важливим для підвищення емоційного статусу.
Від імені здобувачів освітньо-професійної програми «Освітні, педагогічні науки» дякую всім колегам, які погодилися навчати не лише в рамках формальної організації, а й своїм прикладом. Світлі обличчя, кольорові вишиванки, молодість і радість від спілкування з нею – це справді класно!

Готуючи цей допис, почала шукати гарний вислів про самопідтримку. Вони є, але в тому шаленстві буття, де ми зараз перебуваємо, кожен із них недостатньо сильний, недостатньо енергійний, недостатньо… український. Не з власної волі ми потрапили у цю смертельну круговерть, однак тільки нашою волею є боротьба із нею. Спочатку пандемія, тоді війна змушують кожного з нас озирнутися на своє життя й оцінити зроблене, щоби зрозуміти багато речей, але насамперед те, що неспроста нашим улюбленим є Лінине «і наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт». Такий собі стоїцизм по-українськи.

Наука, як і освіта – навіть не дві сторони однієї медалі, а світлий аверс людського життя, постійний виграш у грі «Орел чи решка», оскільки реверсом є невігластво й дурість, які, попри те, що є результатом легких для втілення рішень, можуть нескінченно творити клопоти, ускладнюючи життя людини, завдаючи їй болю (важко ходити у незнайомій місцині в темряві).

У магістрантів ОП «Освітні, педагогічні науки» – виробнича практика. Цьогоріч вона вперше відбувалася на початку семестру, що дало змогу більш ефективного «занурення» магістрантів у вир професійних викладацьких реалій: у студентів-бакалаврів саме тривав лекційно-практичний цикл навчання.
Всі здобувачі другого (магістерського) рівня, педагоги, були розподілені на практику відповідно до набутого на попередньому рівні фаху, тому на чотирнадцяти кафедрах нашого університету слід було організувати практичне навчання. Слід зауважити, що всі, без винятку, керівники кафедр-баз практики дуже відповідально поставилися до її проходження своїми молодими колегами та прагнули всіляко спряти не лише їх професійному поступу, а й покращенню мотивації після закінчення магістратури таки стати на педагогічний шлях. Тому, для координації зусиль, узгодження позицій, обговорення завдань виробничої практики, відбувся семінар для завідувачів. Як гарант ОП «Освітні, педагогічні науки» висловлюю вдячність професорам Орисі Цісарик, Павлу Музиці, Романові Параняку, Іванові Парубчаку, Богданові Гутому; доцентам Уляні Драчук, Лесі Музиці, Лесі Кушнір, Юлії Коверко, Мар’яні Матвєєвій, Богданові Батюку, Богданові Семеніву, Олександрові Степанюку, Михайлові Подоляку за їх професійність та налаштованість на підтримку в плеканні майбутнього української вищої освіти.

20 березня 2023 року відбувся міжуніверситетський методологічний семінар для здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти «Як організуватися і написати наукову роботу». Актуальною проблемою сучасної вищої освіти є одночасне поєднання зростання вимог до студентської наукової роботи та зниження інтересу тих-таки студентів до науки.
Високий Олімп наукових здобутків, який виростає зі студентської лави, стає непривабливим для сходження на нього нових поколінь науковців, що, вкупі з неодмінним «відпливом мізків», обумовленим і трагічними воєнними, і цілком мирними причинами, найближчим часом генеруватиме суттєві ризики для перспектив розвитку нашої держави. Адже мало шансів на відродження матиме країна, яка не виробляє інтелектуальну продукцію (незалежно від галузі).

Соціально-педагогічна тематика зараз є більш ніж актуальною, тому наша гостьова лекторка Віра Корнят – кандидат педагогічних наук, доцент, завідувачка кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка.